Платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік (п. 297 прим. 1.1 ПКУ).
Мінімальне податкове зобов’язання щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, та мінімальне податкове зобов’язання щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулами наведеними у п.п. 38 прим. 1.1.1 і 38 прим. 1.1.2 ПКУ, елементом яких є коефіцієнт «К», який становить 0,05.
Водночас п.п. 38 прим. 1.1.3 ПКУ встановлено, що при обчисленні мінімального податкового зобов’язання платниками єдиного податку четвертої групи – фізичними особами – підприємцями, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України від 19.06.2003 №973-IV «Про фермерське господарство», коефіцієнт «К», визначений у п.п. 38 прим. 1.1.1 і 38 прим. 1.1.2 ПКУ, застосовується у половинному розмірі.
Поряд з цим, тимчасово, для розрахунку мінімального податкового зобов’язання за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт «К», визначений у п.п. 38 прим. 1.1.1 і 38 прим. 1.1.2 ПКУ, застосовується із значенням 0,04 (п. 67 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Отже, фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку четвертої групи при обчисленні мінімального податкового зобов’язання застосовується коефіцієнт 0,025.
При цьому, тимчасово, при обчисленні мінімального податкового зобов’язання за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки – коефіцієнт 0,02.
Джерело: ДПС
