Правомірність вимог ДПС щодо розподілу електроенергії для ПДВ

Вимога ДПС робити пропорційний розподіл вхідного ПДВ на всю електроенергію, що входить у собівартість меблів, є неправомірною, якщо продаж металобрухту й макулатури є лише супутнім технологічним відходом, а не окремим видом діяльності; розподіляти ПДВ за ст. 199 ПКУ щодо електроенергії власного виробництва так само не потрібно, крім випадку, коли ресурси для її виробництва реально частково використовуються в окремій пільговій діяльності і це неможливо чітко відокремити.

Обґрунтування

1. Продаж металобрухту і макулатури — це звільнені операції, але як супутні відходи вони не роблять усю сировину «подвійного призначення». Операції з реалізації металобрухту і макулатури звільнені від ПДВ до 01.01.2027 згідно з п. 23 підрозд. 2 розд. XX ПКУ. Водночас, якщо придбана з ПДВ сировина повністю використана у виробництві готової продукції, що оподатковується ПДВ, а металобрухт утворився як супутній технологічний відхід, підстав для автоматичного застосування п. 199.1 ПКУ до всієї вартості такої сировини немає. Аналогічний підхід логічно поширюється на електроенергію, яка споживається для виготовлення меблів, а відходи виникають лише як побічний результат.

2. Розподіл вхідного ПДВ за ст. 199 ПКУ стосується лише тих товарів/послуг, які фактично одночасно використовуються і в оподатковуваних, і в звільнених операціях. За ст. 199 ПКУ розподіл та нарахування компенсуючих податкових зобов’язань проводять, коли придбані товари/послуги або необоротні активи реально частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково — в неоподатковуваних, і неможливо прямо ідентифікувати їх частку. Адміністративні витрати (оренда, інтернет, канцтовари), які обслуговують усю діяльність, дійсно є товарами/послугами подвійного призначення — тому ваш пропорційний розподіл по них є обґрунтованим. Якщо ж електроенергія купується і використовується для виробництва меблів, а продаж відходів не є самостійним бізнес-напрямом, фактично вона служить оподатковуваній діяльності, а не звільненим операціям, тож формальних підстав відносити її до «подвійного призначення» немає.

3. Компенсуючий ПДВ за п. 198.5 ПКУ виникає лише щодо прямих витрат, призначених виключно для звільнених операцій. Якщо окремо придбавалися з ПДВ товари/послуги виключно для постачання металобрухту або макулатури (наприклад, транспорт, навантаження саме брухту), тоді зобов’язання за п. 198.5 ПКУ потрібно нарахувати саме по них, як це прямо випливає з позиції ДПС щодо металобрухту в технологічних процесах, а не по всій сировині чи всій виробничій електроенергії.

4. Електроенергія власного виробництва не є об’єктом розподілу, розподілу підлягає лише вхідний ПДВ за ресурсами для її виробництва. Ст. 199 ПКУ регулює нарахування зобов’язань із вхідного ПДВ за придбаними товарами/послугами та необоротними активами. Електроенергія, яку ви виробляєте на власній когенераційній установці, не містить «вхідного ПДВ» як придбаний ресурс. Потенційно розподілу можуть підлягати тільки ПДВ з придбаних ресурсів для роботи когенерації (паливо, послуги з обслуговування тощо), і то лише якщо така енергія реально ідентифіковано або частково використовується в окремій звільненій діяльності. У вашому випадку вона так само йде на виробництво оподатковуваних меблів, а пільгові відходи є супутніми, тому підстав вимагати окремий розподіл саме по цих ресурсах немає.

У вашій ситуації можна обґрунтовано відстоювати, що електроенергія (придбана чи власного виробництва), яка формує собівартість меблів, не є товаром/послугою подвійного призначення, тому вимоги ДПС щодо її пропорційного розподілу виглядають надмірними.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?