Облік зарплати працівників у виробництві: нюанси та особливості

Зарплату чотирьох робітників основного виробництва відносьте на рахунок 23 як прямі витрати, зарплату й ЄСВ прибиральника виробничого приміщення – на рахунок 91 як загальновиробничі витрати з подальшим їх розподілом на продукцію, собівартість одиниці пелети визначайте за калькуляцією (та оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 23, 26, 90), а ПН «на різницю» при продажу нижче собівартості потрібна лише коли договірна ціна нижча за звичайну (ринкову), а не нижче виробничої собівартості.

Обґрунтування

1. Класифікація витрат на оплату праці виробничого персоналу. До виробничої собівартості входять як прямі, так і розподілені загальновиробничі витрати, що забезпечують виробництво продукції, зокрема зарплата виробничого персоналу та витрати на утримання й експлуатацію виробничих приміщень і обладнання, як це випливає зі структури виробничих витрат у НП(С)БО 16 «Витрати» та його деталізації у НП(С)БО 16 «Витрати». Зарплату 4 працівників, які безпосередньо виготовляють пелету, відносять як прямі витрати на рахунок 23 «Виробництво» (аналогічно прикладам у таблицях із нарахування зарплати працівникам основного виробництва), а зарплату прибиральника виробничого приміщення разом з ЄСВ доцільно відображати за дебетом рахунка 91 як склад загальновиробничих витрат на утримання виробництва, що згодом розподіляються на продукцію.

2. Облік закупівлі соломи, послуг тюкування, транспортування та формування собівартості пелети. Витрати на придбання соломи й послуги з її тюкування та доставки до місця виробництва формують первісну вартість запасів (соломи як сировини) і можуть обліковуватися на рахунку 20 (201) із виділенням транспортно-заготівельних витрат, які згодом списуються на рахунок 23 «Виробництво» при передачі у виробництво, разом з прямою зарплатою, ЄСВ, амортизацією, енергією тощо. Методика формування виробничої собівартості власновиготовленої продукції (за статтями калькулювання: сировина, допоміжні матеріали, роботи сторонніх організацій, основна зарплата, загальновиробничі витрати) узгоджується з підходом, описаним для промислової продукції у НП(С)БО 16 «Витрати» та методичних рекомендаціях щодо калькулювання собівартості.

3. Де бачити собівартість продукції та як її контролювати. Для підтвердження виробничої собівартості власної продукції НП(С)БО 16 вимагає її розрахунку та документального підтвердження, як правило через калькуляцію, яка показує склад виробничої собівартості одиниці продукції за статтями витрат з прив’язкою до рахунків 23 та 26 НП(С)БО 16 «Витрати». На практиці фактичну собівартість можна контролювати: за калькуляціями (нормативними/звітними) на одиницю пелети, за оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 23 і 26, а собівартість реалізованої продукції – по рахунку 901; спеціальної уніфікованої державної форми «звіту про собівартість одиниці продукції» закон не встановлює, тому форму внутрішнього звіту ви затверджуєте в обліковій політиці.

4. Коли реєструвати ПН «на різницю», якщо продаж нижче собівартості. Для самостійно виготовлених товарів база оподаткування ПДВ визначається виходячи з договірної вартості, але не може бути нижчою за звичайні (ринкові) ціни на таку продукцію, при цьому саме собівартість до мінімальної бази не прив’язується, що випливає з вимог ст. 188 та визначення звичайної ціни в ст. 188 ПКУ разом із п. 14.1.71 ПКУ. Якщо ви продаєте пелету дешевше її собівартості, але за ціною, що відповідає звичайній (ринковій) ціні, додаткових ПН на різницю між собівартістю й ціною не потрібно; якщо ж договірна ціна нижча за звичайну, тоді на дату першої події складаються дві ПН: одна – на договірну вартість, друга – на суму перевищення звичайної ціни над договірною.

Кор

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?