Правила списання малоцінних брендових товарів на витрати підприємства

Усі брендовані МНМА та запаси можна списати на витрати на збут (рахунок 93) як витрати на рекламу/маркетинг, за умови правильного документального оформлення та доведення зв’язку з господарською діяльністю; спеціальних лімітів для таких витрат закон не встановлює.

Обґрунтування

1. Чому це саме витрати на збут і рахунок 93. Відповідно до НП(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999 №318, у п. 19 до витрат на збут віднесено, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг). Брендована продукція (ручки, блокноти, сумки, валізи тощо), яка використовується для популяризації компанії, формування іміджу та залучення клієнтів, має рекламно-маркетингову мету, отже її вартість правомірно відносити на дебет рахунку 93.

2. Що робити з уже накопиченою «малоцінкою». Для МНМА діють загальні правила НП(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 №92, зокрема п. 4 та п. 5.2.2, які дозволяють виділити МНМА в окрему групу й амортизувати їх прискореними методами. На практиці брендовані предмети невеликої вартості часто або одразу списують на витрати при передачі в експлуатацію, або визнають МНМА з амортизацією 100 % у місяці введення. Накопичені залишки можна списати на витрати одним (або кількома) актами списання за рішенням комісії, з віднесенням вартості на рахунок 93 як витрати на збут, якщо ці предмети дійсно використовувалися чи будуть використані у рекламних/маркетингових цілях.

3. Документальне оформлення списання. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимагає, щоб кожна господарська операція була підтверджена первинними документами, що містять обов’язкові реквізити (ч. 2 ст. 9 Закону №996-XIV). Для списання брендованих МНМА доцільно: видати наказ про проведення рекламної/маркетингової акції або про використання брендованої продукції для просування компанії; скласти кошторис таких заходів; оформити акт(и) списання/роздачі без персоніфікації (якщо це реклама, а не подарунки конкретним працівникам) або окремо визначити, де це саме подарунки працівникам з відповідними податковими наслідками.

4. Податкові наслідки та право на маркетингові витрати. Податковий кодекс України не містить спеціального ліміту чи заборони на маркетингові витрати для платників податку на прибуток; такі витрати враховуються при формуванні фінрезультату за правилами бухобліку (розділ III Податкового кодексу України). Для МНМА вартістю до 20000 грн вони не є основними засобами у податковому обліку за підпунктом 14.1.138 ПКУ, а тому амортизація/списання таких об’єктів відображається лише через бухгалтерський фінрезультат без «основнозасобових» різниць. Це означає, що комерційне підприємство має право повністю включити економічно обґрунтовані маркетингові витрати (в т. ч. на брендовану продукцію) до витрат, якщо вони підтверджені документально і пов’язані з отриманням доходу.

5. ПДВ-аспекти при роздачі брендованих речей. Якщо брендовані товари безоплатно передаються третім особам у межах рекламних заходів, податківці, як правило, розглядають це як постачання та вимагають нарахування ПДВ за п. 188.1 ПКУ, з одночасним правом не нараховувати додаткові зобов’язання за п. 198.5 ПКУ за умови, що вартість такої продукції включена в собівартість/ціну оподатковуваних операцій (позиція ДПС наведена, зокрема, у ЗІР 101.04). Щоб мінімізувати ризики, до наказів, кошторисів і калькуляції цін доцільно прямо включити витрати на рекламу та показати, що вони враховані у вартості товарів/послуг.

Правильно оформлені накази, кошториси та акти списання дозволяють безпечно віднести брендовану «малоцінку» на рахунок 93 як маркетингові витрати.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?