Чи потрібен наказ для авансу працівниці з фіксованою сумою

Підписана керівництвом заява працівниці сама по собі не є достатньою підставою, щоб на постійній основі встановити їй інший порядок визначення «авансу», ніж передбачено колективним договором. Видавати індивідуальний наказ лише на підставі заяви можна як внутрішнє розпорядження на конкретну виплату, але він не повинен змінювати або суперечити колективному договору та не усуває обов’язку дотримуватися законодавчого мінімуму.

Порядок і розмір виплати заробітної плати за першу половину місяця регулюються ст. 115 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n691 та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#n126 :

- Мінімальна гарантія: розмір авансу не може бути меншим за суму оплати за фактично відпрацьований час із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника;

- Пріоритет колективного договору: порядок визначення розміру виплати встановлюється виключно колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим із виборним органом первинної профспілкової організації чи представником трудового колективу;

- Недійсність індивідуальних домовленостей: згідно зі ст. 9 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n56 умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством або колдоговором, є недійсними.

Навіть письмова заява працівниці не звільняє роботодавця від обов'язку виконувати норми КЗпП та колективного договору.

Якщо колдоговір закріплює лише принцип «за фактично відпрацьований час», а керівник візою на заяві фактично встановлює інший порядок нарахування тільке одній працівниці, це створює розбіжність між діючим колдоговором і фактичною практикою підприємства. Формально це можна трактувати як недотримання умов колдоговору, доки до нього не внесені відповідні зміни.

Норми колективного договору є обов'язковими для роботодавців і поширюються на всіх працівників підприємства відповідно (принцип рівності умов оплати праці, Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 № 3356-XII https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3356-12#Text ). Керівник не має права своїм підписом на заяву одного працівника фактично встановити інший, ніж передбачено колдоговором, порядок нарахування виплат, це можна зробити лише шляхом внесення змін і доповнення до колективного договору в порядку, встановленому ст. 14 цього Закону.

Видання наказу без попереднього виконання цієї процедури тягне за собою серйозні ризики:

- Під час перевірки Держпраці або в разі судового спору такий наказ можуть визнати недійсним у тій частині, що порушує чи змінює умови колективного договору.

- Ризик зниження авансу в конкретному місяці: якщо зафіксована сума виявляється меншою за розрахунок за фактично відпрацьований час (наприклад, через підвищення окладу, надбавки, доплати, більшу кількість відпрацьованих днів у якомусь місяці), це буде прямим порушенням мінімальної гарантії згідно ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР.

Це тягне за собою адміністративну відповідальність посадової особи за ст. 41 КУпАП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/8073-10#n209 , фінансові санкції за порушення строків/розміру виплати заробітної плати за ст. 265 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1422 , обов'язок доплатити різницю працівниці.

Щоб задовольнити прохання працівниці законно, потрібно:

Внести зміни до колективного договору або затвердити/змінити Положення про оплату праці (як нормативний акт роботодавця, погоджений з профспілкою чи представниками трудового колективу відповідно до ст. 115 КЗпП), передбачивши можливість встановлення авансу у фіксованому розмірі або для всіх працівників, або за чітко визначеними об'єктивними критеріями (наприклад, «за письмовою заявою працівника може бути встановлено фіксований розмір авансу, який не може бути меншим за оплату за фактично відпрацьований час»).

Переконатися, що фіксована сума, яку планується встановити, у будь-якому місяці не буде меншою за суму, розраховану за фактично відпрацьований час у першій половині місяця (інакше порушення ст. 115 КЗпП з ризиком донарахувань, штрафів за порушення оплати праці за ст. 265 КЗпП).

Продумати ситуацію періодів невідпрацьованого часу (відпустка, лікарняний у першій половині місяця): фіксована сума не повинна нараховуватись «автоматично», якщо праця фактично не виконувалась.

Лише після внесення змін до колдоговору/Положення: видати наказ по підприємству, яким на підставі заяви працівниці та оновленого нормативного документа встановлюється конкретний фіксований розмір авансу для цієї працівниці з посиланням і на заяву, і на пункт колдоговору/Положення, що дає на це право.

Корисна інформація у статтях «Виплата зарплати за першу половину місяця (аванс із зарплати)» https://7eminar.ua/news/3508-viplata-zarplati-za-persu-polovinu-misyacya-avans та «Положення про оплату праці» https://7eminar.ua/news/6247-polozennya-pro-oplatu-praci

Раді допомогти, звертайтесь ще!