Рекомендації щодо строків корисного використання обладнання для обліку

Частково так, запропоновані 7 років для інвертора і 5 років для системи зберігання можуть бути обґрунтованими для бухобліку, але їх потрібно чітко підперти документально й логічно, інакше зростають аудиторські питання щодо коректності професійного судження.

Обґрунтування

1. Строк корисного використання визначає підприємство, а не гарантія Строк корисного використання є оціночним показником, який підприємство встановлює самостійно, виходячи з очікуваного використання, фізичного та морального зносу, умов експлуатації, ремонтопридатності тощо, а не лише з гарантії продавця чи виробника. Це прямо випливає з визначення амортизації та строку корисного використання в п. 4 НП(С)БО 7 і з вимоги враховувати відповідні чинники при його встановленні та подальшому перегляді в п. 24–25 НП(С)БО 7.

2. Встановлення 7 і 5 років можливе, якщо є фахове обґрунтування Щоб строки 7 років для інвертора і 5 років для системи накопичення не виглядали заниженими проти технічного ресурсу 10–12 років, слід:

• зафіксувати у висновку комісії з введення в експлуатацію аргументи щодо:
  • частих глибоких циклів заряд/розряд для батарей;
  • умов експлуатації (температурні коливання, пил, навантаження тощо);
  • відсутності офіційної підтримки виробника, обмеженої гарантії від продавця 3 роки;
  • імовірної моральної застарілості інвертора (швидкий технічний прогрес).
• послатися на те, що строк корисного використання в бухобліку може бути меншим від “паспортного”, якщо очікувані економічні вигоди будуть вичерпані швидше, а потім щорічно тестувати доцільність перегляду строків згідно з п. 25 НП(С)БО 7.

3. Податкові мінімальні строки та обмеження для прибутку Якщо підприємство застосовує податкові різниці, амортизацію для цілей податку на прибуток слід нараховувати не менше мінімальних строків за підпунктом 138.3.3 ПКУ. Для інвертора і системи зберігання енергії, які зазвичай класифікують як машини та обладнання (група 4), мінімальний строк податкової амортизації становить 5 років, а за умов прискореної амортизації (як для нових ОЗ групи 4 відповідно до п. 43-1 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ, на який орієнтується профільний матеріал щодо СЕС) — може застосовуватися 2 роки. У бухобліку можна залишити 7 і 5 років, а податкову амортизацію розраховувати окремо за нормами ПКУ.

4. Аудиторські ризики і як їх мінімізувати Основні ризики з боку аудитора:

• сумнів у добросовісності професійного судження, якщо строк суттєво менший за технічний ресурс без пояснень;
• ризик завищення витрат через надмірно короткий строк амортизації.

Щоб знизити ризики:

• оформіть протокол (акт) комісії з чіткими технічними й економічними аргументами вибраних строків, посиланнями на умови експлуатації, графіки навантаження, відсутність офіційної гарантії виробника;
• зафіксуйте порядок перегляду строків у наказі про облікову політику;
• у примітках до фінзвітності за потреби розкрийте інформацію про суттєві ОЗ зі строками, що відхиляються від “паспортних”, як це випливає з вимог щодо розкриття інформації про ОЗ у НП(С)БО 7 та НП(С)БО 1.

Ризики та нюанси:

Якщо підприємство не застосовує податкові різниці, коротший строк амортизації без належного обґрунтування може зменшувати оподатковуваний прибуток і стати предметом податкових спорів, адже податківці орієнтуються на економічну обґрунтованість строків і мінімальні орієнтири, встановлені в ПКУ для основних засобів.

Добре оформлене рішення комісії з чіткими технічними й економічними аргументами дає змогу вважати строки 7 років для інвертора і 5 років для системи зберігання енергії прийнятними і захищеними як для бухобліку, так і перед аудитором.