Проблеми формування собівартості при переході на Е-ТТН

Для внутрішніх переміщень між вашими складами можете оформлювати окремий внутрішній документ на рівні облікової системи, а в е-ТТН не вказувати продажні ціни й не «вести» через неї собівартість, щоб уникнути спотворення обліку при роботі багатьох користувачів. Е-ТТН у такому разі використовується як транспортний документ, а формування собівартості та руху запасів контролюєте внутрішніми накладними / ордерами переміщення.

Обґрунтування

Е-ТТН за своїм призначенням є транспортним документом, а не бухгалтерським регістром собівартості. Законодавство про автомобільний транспорт і Правила перевезень вимагають ТТН як документа для підтвердження перевезення та учасників перевезення, а не для розрахунку собівартості чи продажних цін. У документах прямо підкреслено, що ТТН має фіксувати учасників транспортного процесу, маршрут, масу вантажу, а реквізити щодо детального переліку товарів та вартості можуть бути довідковими і узагальненими, з посиланням на товаросупровідні документи, а не обов’язковими для визначення госпоперації. Це дає можливість відв’язати управління собівартістю від е-ТТН і вести його окремо у бухгалтерському обліку.

Ризик помилок у собівартості через багато користувачів краще вирішувати організацією облікового процесу, а не «прив’язкою» до е-ТТН. Якщо понад 30 користувачів одночасно працюють з одними й тими самими картками товару, критично важливо розвести: е-ТТН як підтвердження перевезення з мінімально необхідним набором товарних реквізитів, та внутрішні документи переміщення (складські ордери, внутрішні накладні), які формують рух і собівартість на рівні облікової системи. У таких внутрішніх документах можна чітко регламентувати, хто і коли має право змінювати номенклатуру, ціни, партії, встановити блокування / резервування позицій або роботу через затверджений маршрут погодження, щоб уникнути одночасного втручання різних користувачів.

Для переміщень між власними складами доцільно застосовувати «переміщення в собівартості» виключно в обліковій системі, а не покладатися на е-ТТН для розрахунку вартості. Внутрішнє переміщення між складами однієї юрособи не змінює власника запасів, тому з точки зору обліку запаси продовжують обліковуватися за собівартістю, яка вже сформована до моменту відвантаження зі складу-відправника. Е-ТТН у такому випадку може містити узагальнений опис вантажу та посилання на внутрішню накладну переміщення, а кількісно-вартісний облік (з потрібною собівартістю, партіями, методами списання) ведете у внутрішній накладній. Це дозволяє: не дублювати складну цінову інформацію в е-ТТН; не ризикувати збоями собівартості через помилки при заповненні е-ТТН; чітко контролювати собівартість у книзі складського обліку й Головній книзі незалежно від того, хто і як формував е-ТТН.

Оптимальна модель роботи великого підприємства при переході на е-ТТН.

1. Для всіх перевезень, у тому числі між власними складами, формуєте е-ТТН як транспортний документ з обов’язковими реквізитами та посиланням на товаросупровідний / внутрішній документ.
2. Для внутрішнього переміщення між складами реєструєте у бухгалтерській/складській системі окремий документ «Переміщення між складами» або аналог, який формує проводки Дт складу-одержувача / Кт складу-відправника за собівартістю (без прив’язки до ціни реалізації).
3. Обмежуєте доступ до зміни цін та налаштовуєте правила роботи з партіями так, щоб тільки відповідальні особи могли коригувати довідник номенклатури та ціни, а рядові користувачі формували лише кількісні рухи за затвердженими параметрами.

Підсумовуючи, у вашій ситуації доцільно використовувати е-ТТН саме як транспортний документ, а реальне формування та контроль собівартості залишити за внутрішніми документами переміщення в обліковій системі.