Наслідки невиконання ліцензійного договору для виробничого підприємства

Якщо договір діє з 2023 року, торговельна марка фактично використовується підприємством, а роялті передбачене до сплати щомісячно, то відсутність актів і несплата роялті сама по собі не скасовують зобов'язання. Основний ризик полягає у ненарахуванні заборгованості, невідображенні витрат та можливих наслідках для ПДФО, військового збору і звітності податкового агента.

Відповідно до Закону про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#Text та НП(С)БО 16 «Витрати» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00#Text витрати визнаються за принципом нарахування, тобто у тому періоді, до якого вони належать, незалежно від фактичної оплати. Якщо ліцензійний договір чинний і право користування знаком для товарів і послуг надано, підприємство мало щомісячно визнавати витрати та заборгованість перед засновником.

Проведення:

Нараховано роялті — Дт 92 (або 93) – Кт 685

Відсутність актів не завжди свідчить про відсутність зобов'язання. Якщо договором передбачено щомісячний фіксований платіж за право використання об'єкта інтелектуальної власності, підставою для нарахування може бути сам договір. Необхідно проаналізувати його умови щодо порядку підтвердження наданого права та необхідності складання актів.

Якщо підприємство не нараховувало роялті у 2023–2025 роках, це може розцінюватися як помилка бухгалтерського обліку. Виправлення здійснюється відповідно до НП(С)БО 6 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0392-99#Text.

Проведення:

Відображено заборгованість за минулі роки через виправлення помилки — Дт 44 – Кт 685

Оскільки отримувачем роялті є фізична особа, роялті належать до оподатковуваного доходу відповідно до Податкового кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text. Підприємство як податковий агент повинно утримувати та сплачувати ПДФО і військовий збір під час нарахування або виплати доходу згідно з правилами ПКУ.

Якщо контролюючий орган дійде висновку, що дохід фізичній особі повинен був нараховуватися щомісячно, можуть виникнути питання щодо неподання або помилкового подання додатків 4ДФ та виконання обов'язків податкового агента.

Строк позовної давності за такими зобов'язаннями визначається відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3863 і становить три роки. При оцінці можливості стягнення заборгованості необхідно враховувати особливості перебігу та зупинення строків позовної давності, встановлені законодавством у період карантину та воєнного стану. Відновлення перебігу термінів відбулося 4 вересня 2025.

Якщо в майбутньому заборгованість буде визнана такою, що не підлягає погашенню, або засновник відмовиться від права вимоги, у підприємства може виникнути дохід від списання кредиторської заборгованості.

Проведення:

Списано кредиторську заборгованість — Дт 685 – Кт 717

Якщо ж сторони дійдуть висновку, що торговельна марка фактично не використовувалася і право користування не реалізовувалося, можливість зміни або припинення договірних відносин необхідно оцінювати виходячи з конкретних умов договору та фактичних обставин використання знака для товарів і послуг.

Раді допомогти, звертайтесь ще!