Запровадження надомної роботи для інваліда: розумне пристосування чи ні

Так, встановлення надомної роботи у цьому випадку є заходом розумного пристосування.

З 01.01.2026 поняття розумного пристосування прямо визначене у ст. 17-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text як необхідні та доцільні зміни умов праці, що забезпечують можливість особі з інвалідністю працювати нарівні з іншими працівниками за відсутності надмірного навантаження на роботодавця. До таких змін належать, зокрема, адаптація режиму роботи або форми виконання роботи, включаючи надомну.

У даній ситуації індивідуальна програма реабілітації передбачає «легку надомну роботу», тому встановлення саме такого формату є виконанням обов’язку роботодавця щодо створення умов праці відповідно до медичних рекомендацій згідно зі ст. 17 Закону №875 та ст. 172 Кодексу законів про працю України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08.

Надомна робота визначена ст. 60-1 КЗпП як форма організації праці, за якої робота виконується за місцем проживання працівника або в іншому визначеному ним місці, що дозволяє усунути бар’єри доступу до робочого місця, пов’язані зі станом здоров’я.

Факт встановлення неповного робочого часу не змінює суті такого пристосування і не перешкоджає його визнанню, оскільки ключовим є адаптація умов праці до потреб працівника відповідно до рекомендацій ІПР.

Раді допомогти, звертайтесь ще!