Продаж товарів нерезидентам без фактичного ввозу в Україну

Так, підприємство може продати товар нерезидента без фактичного ввезення його на територію України, уклавши зовнішньоекономічні договори купівлі та продажу, якщо товар фактично переміщується між іноземними контрагентами за межами України.

Зовнішньоекономічне законодавство дозволяє здійснювати операції купівлі товарів у нерезидентів як з ввезенням, так і без ввезення на митну територію України. Таке визначення імпорту прямо передбачене ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/959-12. Отже, українське підприємство може придбати товар у постачальника з ЄС і перепродати його іншому покупцю за кордоном, при цьому товар може переміщуватися безпосередньо від постачальника до покупця без заходу на митну територію України.

У такій схемі укладаються два окремі зовнішньоекономічні договори: один — на придбання товару у нерезидента (де українська компанія виступає покупцем), другий — на продаж товару іншому контрагенту (де українська компанія виступає продавцем). Право власності на товар переходить до української компанії та потім до покупця за межами України відповідно до умов контрактів (зазвичай із застосуванням правил Incoterms).

Митне оформлення у такій ситуації не здійснюється. Відповідно до визначення переміщення товарів через митний кордон у Митному кодексі України, митні формальності застосовуються лише у разі фактичного переміщення товарів через митний кордон. Якщо товар не ввозиться на митну територію України, митна декларація не подається.

З точки зору оподаткування податком на додану вартість, об’єктом оподаткування є операції з постачання товарів на митній території України та операції з ввезення товарів на митну територію України (п. 185.1 Податкового кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text). У ситуації, коли товар не перетинає митний кордон України і передається покупцю за межами України, операція постачання фактично відбувається за межами митної території України, тому об’єкт оподаткування ПДВ не виникає.

Водночас така операція є зовнішньоекономічною, тому розрахунки за нею підпадають під валютний нагляд банків. Банк контролює дотримання строків розрахунків за експортними та імпортними операціями. Тому для правильного закриття валютного контролю важливо, щоб операції з придбання та продажу були документально пов’язані, а оплата за реалізований товар надійшла на рахунок українського підприємства у встановлені строки.

Для підтвердження операції підприємству необхідно мати належний пакет документів: контракт на купівлю товару у постачальника-нерезидента, контракт на продаж товару покупцю, інвойси, транспортні документи (наприклад CMR або інші перевізні документи), які підтверджують переміщення товару від постачальника безпосередньо до кінцевого покупця, а також документи, що підтверджують перехід права власності на товар відповідно до умов договорів. Такі документи підтверджують реальність господарської операції та використовуються як для бухгалтерського обліку, так і для валютного контролю банком.

Раді допомогти, звертайтесь ще!