Операцію з доливання бензину до дизельного пального можна обґрунтувати як виробничу потребу, якщо вона належно оформлена технічною документацією, наказами та первинними документами.

Щоб обґрунтувати господарську доцільність і мінімізувати податкові ризики, слід керуватися вимогами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV щодо первинних документів, а також положеннями Податкового кодексу України щодо обліку витрат і права на податковий кредит (статті 198, 134 ПКУ).

Першим кроком є складання службової записки технічним спеціалістом (механіком або відповідальною особою), в якій зазначається причина доливання бензину (наприклад, температури нижче -15°С, небезпека парафінізації дизпального, рекомендації виробника або технічних норм експлуатації), що підтверджує виробничу потребу.

Далі керівник підприємства видає наказ, у якому встановлює тимчасовий порядок експлуатації транспорту, дозволяє доливання бензину в певній пропорції (наприклад, не більше 10% від об’єму бака), визначає додаткові норми витрат на зимовий період та порядок оформлення і звітності водіїв.

На підтвердження понесених витрат мають бути надані фіскальні чеки або видаткові накладні на придбаний бензин, а також заповнені подорожні листи, в яких водій фіксує вид і обсяг обох видів пального. Наприкінці звітного періоду комісія підприємства складає акт списання палива, в якому зазначається фактичне використання дизелю та бензину в контексті міжнародних рейсів.

Що стосується податкових наслідків, то придбаний бензин, якщо його використання документально підтверджене та пов'язане з оподатковуваною діяльністю (міжнародні вантажні перевезення), дає право на податковий кредит з ПДВ згідно зі статтею 198 ПКУ та може бути включений до складу витрат відповідно до статті 134 ПКУ. Додатково, у разі перевірок, реальність маршруту має бути підтверджена міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR), що прив’язує витрати до конкретного перевезення.

Раді допомогти, звертайтесь ще!