На нашу думку, суглинок, який підприємство самостійно видобуває для виробництва цегли, оприбутковується в бухгалтерському обліку як власна сировина за фактичною (розрахунковою) собівартістю його видобутку.

Оскільки підприємство займається виготовленням цегли і використовує суглинок як основний компонент виробництва, видобутий суглинок не є товаром для продажу, а є власною сировиною, яка використовується у господарській діяльності.

У бухгалтерському обліку видобутий суглинок доцільно оприбутковувати як виробничі запаси (сировину), наприклад на рахунок 201 «Сировина і матеріали», у момент завершення комплексу технологічних операцій з його видобування.

Оцінка такого суглинку здійснюється за фактичною (розрахунковою) собівартістю, яка формується з витрат, безпосередньо пов’язаних з видобутком, а саме матеріальні витрати, пов’язані з процесом видобування;
витрати на оплату праці працівників, зайнятих у видобутку; витрати на ремонт і утримання основних засобів, що використовуються у видобувному процесі; амортизація основних засобів та нематеріальних активів, пов’язаних з видобуванням; інші виробничі витрати, безпосередньо пов’язані з видобутком суглинку.

При цьому не включаються витрати на зберігання, транспортування, пакування, передпродажну підготовку, фінансові витрати, штрафи, пені та сама рентна плата.

Такий підхід узгоджується з нормами ст. 252 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n11439, які визначають склад витрат для обчислення розрахункової вартості видобутої корисної копалини, а також з роз’ясненнями податкових органів https://ck.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/682265.html, у яких наголошується, що при визначенні розрахункової вартості враховуються виключно витрати, безпосередньо пов’язані з процесом видобування корисної копалини, які визначають склад витрат для обчислення розрахункової вартості видобутої корисної копалини.

Раді допомогти, звертайтесь ще!