Штраф Укртрансбезпеки за перевезення товару для власних потреб

Так, Укртрансбезпека формально має право застосувати штраф за відсутність у водія індивідуальної контрольної книжки, навіть якщо перевезення здійснювалося ТОВ виключно для власних потреб. Це пов’язано з тим, що закон визначає автомобільного перевізника дуже широко, а судова практика з цього питання не є усталеною: частина рішень підтримує позицію контролюючого органу, інша — стає на бік підприємств, що не надають транспортні послуги за договором.

Визначення «автомобільного перевізника» у ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» охоплює будь-яку юридичну або фізичну особу, яка перевозить вантажі транспортними засобами — як за плату, так і за власний кошт. Через це контролюючі органи поширюють вимоги щодо режимів праці та відпочинку водіїв, тахографів та контрольних книжок і на внутрішні перевезення власними силами. Верховний Суд у низці рішень підтримував таке тлумачення. Наприклад, у справі №440/5873/23 він зазначив, що вимоги щодо забезпечення безпеки перевезень є обов'язковими для всіх, хто фактично здійснює вантажні перевезення, незалежно від того, чи є перевезення комерційним. Аналогічну позицію суд висловив у справі №600/3906/22-а щодо реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія, підкресливши, що відповідальність покладається саме на перевізника, який має організувати роботу водіїв так, щоб дотримувалися вимоги закону.

Разом із тим існує протилежна судова практика, на яку можна спиратися при оскарженні. У постанові Верховного Суду у справі №520/11723/23 (24.01.2025) суд став на бік позивача та дійшов висновку, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладається лише на осіб, які здійснюють перевезення на договірних умовах. Оскільки перевезення виконувалося для власних потреб і не ґрунтувалося на договорі перевезення, такий суб'єкт не є автомобільним перевізником у розумінні ст. 33 Закону «Про автомобільний транспорт», а отже, вимоги щодо оформлення транспортних документів не можуть застосовуватися в повному обсязі.

Отже, формально Укртрансбезпека діяла в межах свого розуміння закону, але зважаючи на суперечливість судової практики, постанова може бути оскаржена. Аргументація може ґрунтуватися на тому, що перевезення здійснювалося виключно для внутрішніх потреб підприємства, не мало ознак договірної транспортної послуги, а тому ТОВ не є автомобільним перевізником у значенні ст. 33 Закону. Але потрібно врахувати, що остаточний результат оскарження залежить від того, яку правову позицію суд застосує у конкретній справі.

Раді допомогти, звертайтесь ще!