Обов'язковість ведення калькуляції на підприємствах: що потрібно знати

Законодавство не вимагає оформлення окремого документа з такою назвою.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів та витрат на підставі первинних документів, регістрів бухобліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ПК).

Відповідно до абзацу восьмого п. 11 НПСБО 16 «Витрати» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00#Text перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. Наприклад, перелік і склад статей калькулювання для цілей бухобліку може бути встановлений підприємством у наказі про облікову політику. Тобто має бути калькулювання виробничої собівартості, тобто облік фактичних витрат на виготовлення продукції послуг, однак не документ "калькуляція".

Інших вимог щодо обов’язкової наявності калькуляції собівартості продукції чинне законодавство не містить.

Законодавство визначає обов'язкове ведення є для певинних документів та регістрі обліку.

До первинних документів є вимоги щодо обов'язкових реквізитів, а саме:

назву документа, дату складання, найменування підприємства, зміст і обсяг операції, одиницю виміру, посадові особи, підписи чи інші дані, що ідентифікують відповідальних осіб (ст. 9 Закону про бухоблік https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#n1550).

Як бачимо, калькуляція ж не містить цих реквізитів, вона не формує бухгалтерські проведення, і тому не є первинним документом, та на неї не поширюються вимоги щодо обов'язкової наявності.