Правила списання кредиторської заборгованості та податкові коригування

Списання кредиторської заборгованості за отримані товари/послуги відбувається після спливу строку позовної давності, визнання її безнадійною

Списання кредиторської заборгованості за отримані товари або послуги має здійснюватися у разі, якщо на дату балансу підприємство визнає, що таке зобов’язання не підлягає погашенню – зокрема, через сплив строку позовної давності. Така заборгованість вважається безнадійною і відображається в обліку як інший операційний дохід на субрахунку 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості».

Строк позовної давності відповідно до ст. 257 ЦКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1415 становить 3 роки, якщо інше не встановлено договором (але не може бути менше). Для зовнішньоекономічних контрактів – 4 роки (згідно з Конвенцією про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів).

При визначенні строку позовної давності для списання кредиторської заборгованості необхідно враховувати, що його перебіг був зупинений з 18.03.2020 р. по 04.09.2025 р. згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ у зв’язку з карантинними обмеженнями, тому цей період не враховується при обчисленні строку позовної давності.

Бухгалтерські проводки: списання безнадійної кредиторської заборгованості: Дт 631, 685 (залежно від кредитора)
Кт 717 – відображено дохід від списання зобов’язання.

Податок на прибуток. Податковий кодекс України не вимагає коригування фінансового результату на суму списаної кредиторської заборгованості. Тобто, її сума оподатковується на загальних підставах у складі фінансового результату (доходу).

Щодо податкового кредиту в разі списання кредиторської заборгованості. Податкові органи, дотримуються позиції, що якщо підприємство включило суму ПДВ до податкового кредиту на підставі податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН, але не здійснило оплату постачальнику протягом строку позовної давності, то в податковому періоді, коли така заборгованість списується, слід нарахувати компенсуючі податкові зобов’язання за нормами пп. «г» п. 198.5 ПКУ.

У такому випадку необхідно скласти та зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну. У бухгалтерському обліку нарахування компенсуючого ПДВ зазвичай відображається проводками: Дт 949 – Кт 641 (ПДВ).

Разом із цим варто зазначити, що зазначений підхід викликає певні дискусії, оскільки товари/послуги фактично були отримані та використані в межах господарської діяльності. А відтак, формально не відбулося зміни напряму використання таких активів, яка є ключовою умовою для нарахування компенсуючого ПДВ згідно з п. 198.5 ПКУ.

З огляду на наявність різнотлумачень, доцільно звернутися за отриманням індивідуальної податкової консультації (ІПК), щоб забезпечити захист своєї податкової позиції в разі перевірки.

Раді допомогти, звертайтесь ще!