Зміни в ПКУ: Пільги для підприємств від сільських рад

Йдеться не про обов’язок сільської ради надавати пільгу «на запит» підприємства, а про нові повноваження органів місцевого самоврядування або військових адміністрацій на період дії воєнного стану — ухвалити рішення про зменшення ставок місцевих податків або надання податкових пільг, які матимуть зворотну дію.

Це дійсно передбачено новим підпунктом 69.42 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, який було внесено Законом України від 20.09.2024 № 4536-ІХ
(повний текст — за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4536-20#Text).

Суть нововведення:

Якщо під час воєнного стану рада або адміністрація ухвалює рішення про зменшення ставок місцевих податків або надання пільг (зокрема, щодо плати за землю, податку на нерухомість тощо),
платники отримують право подати уточнюючі декларації і відкоригувати нараховані податкові зобов’язання, починаючи з 2022 року (але в межах строку позовної давності).
Раніше складені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, а відповідні зобов’язання — анулюванню.
Сплачені суми не повертаються, але можуть бути зараховані в рахунок майбутніх платежів або погашення податкового боргу.
Штрафи та пеня не застосовуються (анулюються).
Отже, орган місцевого самоврядування дійсно може ухвалити рішення, яким зменшує ставку або надає пільгу заднім числом. Але це не обов’язок, і таке рішення ухвалюється на розсуд ради чи адміністрації, а не лише «за запитом підприємства».

Таким чином, податкова правомірно вимагає таке рішення, якщо йдеться про застосування нової зниженої ставки (або пільги) до минулих періодів — але тільки за наявності відповідного рішення місцевої ради.

У ситуації, про яку йдеться в пп. 69.42 ПКУ, мова не про пільги щодо самого мінімального податкового зобов’язання (МПЗ), а про податкові пільги зі сплати місцевих податків і зборів, таких як:

плата за землю (земельний податок та орендна плата);
податок на нерухоме майно;
інші місцеві податки, визначені рішенням органу місцевого самоврядування.
МПЗ — це не самостійний місцевий податок, а механізм забезпечення мінімального рівня оподаткування доходів, пов’язаних із використанням сільгоспземель (ст. 38¹ ПКУ). МПЗ обчислюється з урахуванням фактично сплачених податків, у тому числі — плати за землю.

Тому зменшення ставки місцевого податку (наприклад, земельного) за рішенням сільської ради може вплинути на розрахунок МПЗ, але пільга надається саме щодо місцевого податку, а не безпосередньо щодо МПЗ.

Очевидно, що Ви зіткнулися з цим питанням у процесі обчислення МПЗ, і саме тому виникла така формулювання. Тобто технічно зменшення ставки податку може зменшити складову, яка враховується при розрахунку МПЗ, але пільга надається не на МПЗ, а на конкретний місцевий податок.

Раді допомогти, звертайтесь ще!