Як розрахувати середню кількість працівників для фінансової звітності

Показник «Середня кількість працівників», який зазначається у фінансовій звітності (Балансі), є узагальнюючим і розраховується як сума трьох складових: середньооблікової кількості штатних працівників, середньої кількості зовнішніх сумісників та середньої кількості осіб, що працюють за цивільно-правовими договорами.

Цей узагальнюючий показник використовується у:

Фінансовій звітності (форми 1-м, 1-мс).
Звітності резидентів Дія.Сіті для підтвердження відповідності критеріям.
Важливо не плутати його з показником «Середньооблікова кількість штатних працівників», який є лише однією зі складових і використовується в інших звітах (Єдина звітність, норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю).

1. Визначення показника «Середня кількість працівників» (для Балансу)

Вимога зазначати середню кількість працівників у річній фінансовій звітності встановлена Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність", п. 3 розділу I. Цей стандарт вказує, що порядок розрахунку визначається органом статистики.

Основним документом, що регулює цей розрахунок, є Інструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Держкомстату від 28.09.2005 р. № 286 (далі — Інструкція №286).

Згідно з п. 3.1 Інструкції №286 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1442-05#Text), показник «Середня кількість працівників» за період (місяць, квартал, рік) визначається як сума:

середньооблікової кількості штатних працівників;
середньої кількості зовнішніх сумісників;
середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами (ЦПД).
2. Розрахунок складових показника

2.1. Середньооблікова кількість штатних працівників (СКШП)

Це основний і найскладніший компонент. Він розраховується шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця (включаючи вихідні та святкові дні) та ділення отриманої суми на кількість календарних днів у цьому місяці.

При розрахунку СКШП враховуються:

Усі штатні працівники, прийняті за трудовим договором (навіть на один день), у тому числі ті, що працюють неповний робочий час (на 0,5 ставки тощо) — вони рахуються як цілі одиниці.
Працівники, прийняті за внутрішнім сумісництвом, — враховуються як одна фізична особа за основним місцем роботи.
Мобілізовані працівники та ті, з ким призупинено трудовий договір.
При розрахунку СКШП не враховуються:

Працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною (пп. 3.2.2 Інструкції №286).
Зовнішні сумісники (пп. 2.6.1 Інструкції №286).
Особи, що працюють за договорами ЦПД.
2.2. Зовнішні сумісники та особи за ЦПД

Ці категорії обліковуються окремо і їх середня кількість додається до СКШП для отримання загального показника «Середня кількість працівників».

3. В яких звітних формах використовуються різні показники

А) «Середня кількість працівників» (узагальнюючий показник):

Фінансова звітність: У рядку 1500 «Середня кількість працівників» Балансу (Звіту про фінансовий стан) за формами № 1-м та № 1-мс.
Звітність резидента Дія.Сіті: Для виконання критерію щодо середньооблікової кількості працівників та гіг-спеціалістів (не менше 9 осіб) використовується саме цей узагальнюючий показник.
Б) «Середньооблікова кількість штатних працівників» (лише штатні працівники):

Єдина звітність з ПДФО, ВЗ та ЄСВ: У рядку 101 заголовної частини Податкового розрахунку.
Норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю: Розрахунок нормативу (1 робоче місце для 8-25 працівників або 4% для понад 25) базується саме на СКШП за рік.
Статистична звітність: Наприклад, у звіті з праці за формою №1-ПВ.

Раді допомогти, звертайтесь ще!