Витрати на простої працівників: облік та віднесення на рахунок 949

Залежно від того, чи це простій окремих виробничих працівників підприємства, чи зупинка всього виробництва.

За загальним правилом пп. 15.9 НП(С)БО 16 «Витрати» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00#o39 витрати на оплату простоїв відносять до складу ЗВВ. Тобто відображають за дебетом рахунка 91 «Загальновиробничі витрати». Причому на рахунок 91 потрапляє заробітна плата (Дт 91 — Кт 661) за період простою як загальновиробничого персоналу (працівників апарату управління цехами, дільницями тощо), так і основних виробничих робітників, зайнятих виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг (яку у виробничий період обліковують на рахунку 23 «Виробництво»). Сюди ж відносять і нарахування ЄСВ на фонд оплати праці виробничих та загальновиробничих робітників (Дт 91 — Кт 651).

У випадку, коли простоюють окремі виробничі працівники і процес виробництва на підприємстві повністю не зупиняється, тоді, як і раніше, йде виготовлення продукції, тобто формується її собівартість (Дт 23). Тому заробітну плату працівників, що простоюють, з нарахуваннями ЄСВ на неї з рахунка 91 списують (у складі інших ЗВВ після їх розподілу):

— до виробничої собівартості продукції (Дт 23 — Кт 91) — у частині, що потрапила до змінних та розподілених постійних ЗВВ;

— до собівартості реалізованої продукції (Дт 901, 903 — Кт 91) — у частині нерозподілених постійних ЗВВ.

Ба більше. кореспонденція Дт 901, 903 — Кт 91 прийнятна навіть у тому випадку, коли реалізації продукції у звітному періоді не було. Адже показник собівартості реалізованої продукції комплексний і, крім виробничої собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), включає також нерозподілені постійні ЗВВ та наднормативні виробничі витрати (абзац перший п. 11 НП(С)БО 16 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00#o39 ). А отже, від наявності або відсутності реалізації у звітному періоді залежить тільки один його доданок — виробнича собівартість реалізованої продукції.

Проте є й інший варіант обліку нерозподілених ЗВВ у безреалізаційний період. Полягає він у тому, що такі витрати визнають іншими витратами операційної діяльності та відображають на однойменному субрахунку 949 (Дт 949 — Кт 91).

А ось у разі масштабного простою, коли призупинено все виробництво, підстав для визнання ЗВВ узагалі немає.

Причина проста: ЗВВ — це витрати, які пов’язані з процесом виробництва продукції. Якщо ж виробництва немає, то за таких обставин зарплату виробничих і загальновиробничих працівників, а також нарахування на неї ЄСВ вважають іншими операційними витратами (Дт 949 — Кт 651, 661).

Раді допомогти, звертайтесь ще!