Витрати на послуги ФОП при продажу корпоративних прав підприємства

розкладемо ситуацію на два випадки, бо від цього залежить підхід до витрат.

1. Якщо корпоративні права продає засновник підприємства (фізична або юридична особа).
У цьому випадку продавцем виступає не саме підприємство, а його учасник. Якщо підприємство укладає договір із ФОП на пошук покупця та юридичний супровід, то послуги фактично надаються засновнику, а не підприємству. Тоді витрати підприємства не можна вважати господарськими (пп. 14.1.27 ПКУ). Для бухобліку це, звичайно, будуть витрати, бо будь-які понесені витрати відображаються у фінобліку (ст. 9 Закону № 996-XIV). Але з точки зору оподаткування:

якщо засновник — фізична особа, це може кваліфікуватися як додаткове благо для неї (пп. 164.2.17 ПКУ), і підприємство має нарахувати та сплатити ПДФО 18% і військовий збір 5% (з 01.01.2025 — за Законом № 3619-IX);
якщо засновник — юридична особа, то «додаткового блага» як категорії тут немає, але витрати все одно не є господарськими. Для ПДВ діє правило п. 198.5 ПКУ: якщо послуги придбані із ПДВ і не використовуються в господарській діяльності, підприємство повинно скласти компенсуючу податкову накладну і нарахувати податкові зобов’язання. Послуги ФОП можливо придбані без ПДВ. тоді це не актуально, але можуть бути інші послуги, які оплачує підприєство і вони не є господарськими витратами, тож тут потрібно зважати на негосподрський зарактер таких витрат. Але, щодо зменшення податкового фінрезультату - в будь якому разі вони є витратами та зменшують його, без коригувань, навіть якщо це додаткове благо фізособі засновнику. (140.5.10 - крім фізосіб)
2. Якщо корпоративні права продає саме підприємство (тобто воно володіє часткою в іншому підприємстві і її відчужує).
Тут ситуація інша. Продаж фінансових інвестицій (частки в іншому підприємстві) є господарською діяльністю підприємства, оскільки йдеться про операцію з його власним активом (ст. 190 ЦКУ, п. 5 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»). У такому разі витрати на пошук покупця та юридичний супровід прямо пов’язані з продажем цього активу. Вони визнаються адміністративними витратами (п. 18 П(С)БО 16 «Витрати») і враховуються у фінрезультаті без будь-яких податкових коригувань. Тобто тут все чисто: і в бухобліку, і в податковому обліку. Для ПДВ ці витрати теж є господарськими, отже, право на податковий кредит зберігається (п. 198.3 ПКУ).

Таким чином, ключова різниця: якщо продає засновник — витрати не господарські і для податкових цілей виникає або додаткове благо (для фізособи), та/або зобов’язання з ПДВ; а якщо продає саме підприємство акції (права в іншому підприєстві) — витрати визнаються адміністративними й господарськими.

Раді допомогти, звертайтесь ще!