Заголовок тимчасово відсутній

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ж сторони не досягли згоди щодо істотної умови, якою є ціна (для оплатних договорів), — такий договір вважається неукладеним (ст. 638 ЦКУ).

Проте важливо: закон не вимагає, щоб ціна була обов’язково фіксованою конкретною сумою в гривнях. Ціна може бути визначена:

через прив’язку до курсу іноземної валюти (наприклад, "еквівалент 100 доларів США за курсом НБУ на день платежу");
у вигляді формули (наприклад, "ціна визначається виходячи з ринкової вартості на день поставки");
за домовленістю, оформленою пізніше через заявки, специфікації, додаткові угоди тощо.
Головне — щоб із самого договору або супровідних документів було можливо визначити або обчислити ціну. Якщо сторони домовились про механізм її визначення — це не є порушенням і не робить договір недійсним.

Таким чином, ціна може бути встановлена опосередковано або умовно, якщо сторони погодили механізм її розрахунку. Це відповідає принципу свободи договору (ст. 627 ЦКУ) та не порушує вимоги до письмової форми правочину. Але при відсутності взагалі будь-якого згадування про ціну чи механізм її формування — договір є неукладеним і не має юридичної сили.

Але, відсутність укладеного в повному обсязі договору не обов’язково унеможливлює відображення доходів або витрат у податковому обліку, якщо постачання товарів чи надання послуг фактично відбулося, і це належним чином підтверджено первинними документами.

У податковому обліку ключовим є принцип першої події (п. 187.1 ПКУ для ПДВ), а також документальне підтвердження господарської операції — відповідно до ст. 44 ПКУ. Тобто:

якщо підприємство фактично надало послугу чи поставило товар;
має первинні документи (акт, накладну, рахунок, довіреність, транспортну накладну тощо);
отримало оплату (або навпаки — здійснило оплату і отримало послугу/товар);
— то воно має право визнати дохід або витрати, навіть якщо договір не оформлений або не містить усіх істотних умов.

Проте тут є нюанси:

Податковий ризик полягає в тому, що при перевірці податкова може заявити: без чітко укладеного договору немає підтвердження домовленості сторін щодо обсягу, вартості, умов постачання. І, відповідно, виникає ризик невизнання витрат або податкового кредиту, зокрема при відсутності узгодженої цінии - через нереальність здійсненох операціїї.
Для цивільно-правових спорів відсутність належного договору справді обмежує захист прав сторін — важко довести факт домовленості, якщо вона була лише усною або частково письмовою.
Таким чином, з податкової точки зору:

якщо є факт господарської операції;
є первинні документи з усіма обов’язковими реквізитами (ст. 9 Закону про бухоблік, п. 2.4 Положення №88 Мінфіну);
— то такі витрати або дохід можуть бути враховані, навіть якщо договір не оформлений у класичному вигляді.

Але це підвищує ризики під час перевірки, і позицію доведеться захищати. Тому на практиці завжди бажано мати хоча б базовий договір або додаткові документи, які підтверджують усі істотні умови.

Раді допомогти, звертайтесь ще!