Заголовок тимчасово відсутній

Ні, якщо не порушено умови договору.

У ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 наведено таке визначення медичного страхування та страхування життя:

14.1.52. договір довгострокового страхування життя - договір страхування життя строком на п'ять і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших п'яти років його дії, крім тих, що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвело до встановлення застрахованій особі інвалідності I або II групи чи встановлення інвалідності особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку. При цьому платник податку - роботодавець не може бути вигодонабувачем за такими договорами страхування життя;

14.1.52-1. договір добровільного медичного страхування - договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору;

Розділом III ПКУ не передбачено окремої податкової різниці при сплаті страхових платежів за працівників щодо добровільного страхування життя та медстрахування. Але є один момент.

Згідно зі ст. 123-1 ПКУ, якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення (зокрема, договір страхування додаткової пенсії) протягом перших п'яти років його дії розривається з будь-яких причин до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов'язань страховика за таким договором, то платник податку – страхувальник, який визнав у бухобліку витрати, зобов'язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120% облікової ставки НБУ, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим ПКУ.

Податківці в IПК від 24.01.2017 р. №1316/6/99-99-15-02-02-15 https://tax.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/71204.html на підставі вищенаведеної норми зазначили: якщо внаслідок припинення трудових відносин між страхувальником та застрахованою особою строк дії договору добровільного медичного страхування не змінюється і такий договір не припиняється до завершення свого мінімального строку дії, визначеного пп. 14.1.52 ПКУ, то коригування, передбачене ст. 123-1 ПКУ, не застосовується.

Коригування також застосовується до договорів добровільного страхування, якщо в результаті припинення трудових відносин між страхувальником і застрахованою особою договір добровільного медичного страхування перестав відповідати вимогам, передбаченим пп. 14.1.52-1 ПКУ.

Щоб таких наслідків з податку на прибуток не виникало, у договорі страхування слід врахувати можливість зміни страхувальника та страховика. Це передбачено у ст. 123 ПКУ.

Зокрема, за нею договір довгострокового страхування життя, договір медичного страхування чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договір страхування додаткової пенсії, в якому страхувальником є роботодавець, може передбачати:

– зміну страхувальника (роботодавця) на нового страхувальника, яким може бути або новий роботодавець, або застрахована особа, у разі звільнення застрахованої особи;

– зміну страховика на нового страховика.

Така зміна страхувальника (страховика) повинна підтверджуватися тристоронньою угодою між страхувальником (страховиком), новим страхувальником (страховиком) та застрахованою особою.

Щоб договір ДМС відповідав вимогам ПКУ, він повинен:

передбачати страхову виплату при настанні страхового випадку тільки закладу охорони здоров’я;
укладатись на строк не менше одного року;
передбачати повернення страхових платежів при достроковому розірванні виключно роботодавцю – страхувальнику.
Якщо відбувається порушення зазначених вимог, тоді коригування на різницю за ст. 123-1 ПК не уникнути. У такому випадку платник податку – страхувальник, який визнав у бухобліку витрати, зобов'язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120% облікової ставки Нацбанку, що діяла на кінець звітного періоду, у якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим ПКУ. Сума різниці, передбаченої ст. 123-1 ПКУ, відображається в рядку 4.1.5 додатка РІ до декларації з податку на прибуток «Сума сплачених платежів, внесків, премій за договором довгострокового страхування життя чи договором страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення (стаття 123-1 розділу II Податкового кодексу Україні)».

Виходячи з назви рядка 4.1.5 додатка РІ до декларації пеню в ньому не показують. Це логічно, оскільки пеня сплачується окремо і збільшувати об’єкт оподаткування не повинна.

Раді допомогти, звертайтесь ще!