Заголовок тимчасово відсутній

На нашу думку, при прийнятті рішення щодо таких залишків потрібно керуватися умовати та строками договору.

У запитанні не зазначено вид договору, за яким такі залишки знаходяться на підприємстві.

Якщо було укладено договір відповідального зберігання, то керуємось главою 6 ЦКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4429

Відповідно до ст. 936 ЦКУ за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов’язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ст. 942 ЦКУ).

Статтею 951 ЦКУ передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі – у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі – у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Якщо строк зберігання в договорі не встановлений і не може бути визначений, зважаючи на його умови, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого в договорі зберігання (ч. 1 ст. 938 ЦКУ). При цьому поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (ч. 1 ст. 948 ЦКУ).

Якщо строк зберігання в договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ч. 2 ст. 938 ЦКУ).

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ у розумний строк (ч. 3 ст. 938 ЦКУ). Виходячи із судової практики, розумний строк визначається властивостями майна, переданого на зберігання (строком, коли майно не втрачає свої товарні властивості).

Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості на першу вимогу поклажодавця, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ч. 1 ст. 949, ч. 1 ст. 953 ЦКУ). Річ повинна бути повернена поклажодавцю в такому стані, у якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей (ч. 2 ст. 949 ЦКУ).

За загальним правилом ч. 1 ст. 944 ЦКУ зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її в користування іншій особі. Це означає, що право власності на річ від поклажодавця до зберігача не переходить.

Деякі особливості має зберігання речей, визначених родовими ознаками. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві всім речам того ж роду, та вимірюється числом, мірою, вагою. Річ, що має тільки родові ознаки, є замінною (ч. 2 ст. 184 ЦКУ). До таких речей, наприклад, належать сипучі матеріали, які вантажаться "навалом" (щебінь, пісок, гравій, торф).

Згідно з ч. 1 ст. 941 ЦКУ за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання.

Слід урахувати, що право змішування речі та право розпорядження річчю не є тотожними поняттями. Якщо договором зберігачеві надано можливість змішування речі з іншими речами такого самого роду та якості без права розпорядження нею, то право власності не переходить до зберігача, а залишається у поклажодавця. Тут йдеться про спеціальний випадок спільної часткової власності поклажодавців зі знеособленням їх частин.

А право власності навіть на речі, визначені родовими ознаками, переходить до зберігача тільки в тому випадку, коли в договорі зберігання передбачено, що зберігач має право розпоряджатися речами, визначеними родовими ознаками.

То ж, враховуючи викладене, за такий термін вже вийшли строки дії договору та позовної давності (за умови, що її не продляли).

Порядок зберігання нафтопродуктів визначений у п.6 Інструкції 281 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0805-08#Text .

Щоб вирішити, що робити з такими залишками, потрібно провести їх інвентаризацію (п.13 Інструкції 281). Адже за такий тривалий термін нафтопродукти могли втрати свої фізико-хімічні властивості (п. 6.3 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 271 /121 від 04.06.2007) .

Крім того нафтопродукти мають властивість випаровуватися, тому частина пального, що здаходиться на відповідальному зберіганню підлягає списанню відповідно до норм природного убутку за Постановою № 686 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/686-2020-%D0%BF#Text .

Таким чином, перед прийняттям рішення щодо оприбуткування нафтопродуктів потрібно визначитися з такою доцільністю. Адже за результатами може виявитися, що їх потрібно утилізувати, а резервуари зачистити.

Якщо все ж таки буде вирішено оприбуткувати такі залишки, то таке рішення відображається в результатах інвентаризації та затверджується наказом керівника. Надлишки, які перевищують похибку вимірювання, оприбутковують за складським та бухобліком за ціною останнього надходження . Згідно п. 12 НП(С)БО 9 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0751-99#Text та п.2.14 Методрекомендацій №2 https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0002201-07#Text виявлені у процесі інвентаризації надлишки запасів оприбутковуються за чистою вартістю реалізації запасів, якщо вони реалізуються, або в оцінці можливого використання запасів, якщо вони використовуються на самому підприємстві.

Щодо ПДВ, то операції з оприбуткування надлишків не є об’єктом оподаткування зазначають податківці https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=27029

Бухпроведення оприбуткування надлишків Дт 28 або 20 Кт 719.

Раді допомогти, звертайтесь ще!