Заголовок тимчасово відсутній

Робоче місце водія відноситься до особливого характеру праці. Згідно із «Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (розділ 15 «Транспортні послуги», постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. №1290), право на додаткову відпустку мають: водії автомобілів, вантажністю: від 1,5 т до 3 т – 4 календарних днів;від 3 т і вище – 7 календарних днів; водії автобусів – 7 календарних днів; водії автомобілів медичної та санітарної допомоги – 4 календарних днів; водії пожежних автомобілів вантажністю:від 1,5 т до 5 т – 4 календарних днів; від 5 т і вище – 7 календарних днів; водії автомобілів-таксі – 4 календарних днів.

В ст.8 Закону №504 зазначено, що така відпустка встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. До стажу роботи, що дає право на такі щорічні додаткові відпустки, зараховуються час фактичної роботи з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади (п.7 ст.9 Закону №504).

Таким чином, якщо працівник задіяний менше половини робочого часу в особливих умовах й колективним та трудовим договором не передбачено надання такої відпустки- додаткову відпустку не надаєте. Але якщо навантаження водія дає право на отримання такої відпустки- її необхідно передбачити колективним договором чи в трудовому договорі. Інакше Держпраці може притягнути до відповідальності.

Раді допомогти, звертайтесь ще!