Заголовок тимчасово відсутній

Підприємство установлює самостійно:

перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) (п. 11 НП(С)БО 16)

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством (п. 16 НП(С)БО 16) Питання розрахунку собівартості може бути врегульовано або окремим документом, або може бути частиною облікової політики підприємства.

Не існує загального нормативного документа, який би регламентував калькуляцію собівартості послуг. Натомість є окремі галузеві методрекомендації, які можна враховувати при розробці локального документа.

В калькуляціїї, якщо вона складається окремим документом, враховується розподіл прямих витрат, а він в свою чергу спирається на показник нормальної потужності, то можна сказати, що так, треба враховувати.

Також радимо відео https://7eminar.ua/events/3739/8178

В прикладі оренди зазвичай до прямих витрат можна віднести – амортизацію конкретного приміщення (виходячи із його площі), комунальні платежі щодо конкретного приміщення.

Послуги щодо охорони будівлі в цілому та прибирання належать до загальних витрат, які можуть бути розподілені між орендаторами приміщення на різній базі: пропорційно орендованим квадратним метрам, або пропорційно кількості орендарів.

Необхідність розмежовувати постійні та змінні витрати витікає з положень ПСБО 16. Але слід врахувати, що може бути ситуація, коли є тільки постійні витрати, або тільки змінні - тобто наявність обох складових не вимагається, якщо об'єктивно однієї з складових немає.

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) у разі зміни обсягу діяльності.

до змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Щодо "неправильного" врахування витрат та наслідків від цього можна сказати наступне. Вочевидь відсутність розрахунку собівартості взагалі - це явне порушення, яке призведе до того, що буде порушено правила бухгалтерського обліку й, відповідно, відображені недостовірні дані у фінзвітності. А за це загрожує адмінштраф — від 136 до 255 грн, за повторне порушення, якщо вже було притягнення до відповідальності за таке порушення протягом року, — від 170 до 340 грн (п. 1642 КпАП). Оскільки собівартість не формують і витрати списують у періоді виникнення, а не тоді, коли з’явився дохід від реалізації послуг, може виникнути викривлений фінрезультат до оподаткування. А, як відомо, фінрезультат важливий під час обчислення податку на прибуток (пп. 134.1.1 ПКУ).Тож, у зв’язку із цим можуть бути неправильно визначені податкові зобов’язання з податку на прибуток.

Але, якщо ж собівартість на підприємстві формують, то в даному випадку це робиться так, як встановило підприємство у своїй обліковій політиці, тобто віднесення витрат до того чи іншого виду - це повністю компетенція підприємства, при чому це прямо зазначено в п.1 Методрекомендацій 635 https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0635201-13?find=1&text=%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BD#w1_1

І тому контролюючий орган не має компетенції пропонувати якусь іншу методику розрахунку як вірну, а ту, що застосовує підприємство - назвати невірною.

Раді допомогти, звертайтесь ще!