Заголовок тимчасово відсутній

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець (орендодавець) передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Наймач зобов'язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані.Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач (ст. 800-801 ЦКУ). Тобто в той період, коли автомобіль використовує наймач, наймодавець не може використовувати автомобіль і навпаки.

Таким чином, списання пального буде проводиться фактичним користувачем авто з використання подорожнього листа. Витрати нa пально-мастильні матеріали для заправки орендованого автомобіля враховуються у податкових витратах підприємства для визначення об’єктa оподаткування iз податку на прибуток за умoви документального підтвердження, що ці витрати безпосередньо пов’язанi з веденням господарської діяльностi підприємства. Отже, списання палива на підприємстві відбувається на підставі первинних документів. Первинним документом в даному випадку може бути акт списання пального або подорожній лист.

Вимоги щодо обігу, використання (видачі водіям тощо) та зберігання паливних карток встановлюються договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ) за паливними картками між покупцем і продавцем. Підприємство-покупець перераховує кошти на рахунок підприємства-продавця (емітента паливних карток). Для зручності користування підприємству надається доступ до його електронного кабінету, де можна контролювати залишки та змінювати ліміти для карток.Виділяють:
паливні картки в літрах;паливні картки у гривнях.
Особливістю паливної картки в літрах є те, що покупець при передоплаті вже зафіксував кількість та ціну пального і надалі вона не змінюватиметься. У день зарахування пального на таку паливну картку покупцеві переходить право власності. Покупець виписує видаткову накладну та залишає пальне на відповідальному зберіганні і видає за потреби покупцеві. Після заправки транспортного засобу оператор АЗС видає чек РРО.Основною відмінністю паливної картки в літрах від талону є те, що номінал паливної картки не визначено, ліміти регулюються власником картки в особистому (електронному) кабінеті і термін використання картки значно більший. Адже за відсутності номіналу її можна використовувати протягом всієї дії договору. З талоном інший підхід – талон безпосередньо «віддається в обмін» на пальне і не повертається.Паливні картки у гривнях – це засіб, що ініціює переказ коштів з умовного/віртуального рахунку покупця, на який попередньо було здійснено оплату.У цьому випадку ціна, марка, кількість пального визначається в момент заправки транспортного засобу. Проте в особистому кабінеті можна ввести обмеження для певних карток, визначивши не тільки об’єм, а й марку палива.У власність покупця пальне переходить у момент заправки. Чек РРО видають одразу після заправки.Інструкцією №291 передбачено облік талонів на субрахунку 203 «Паливо», а про платіжні картки нічого не сказано. За аналогією ми можемо відкрити додаткові аналітичні рахунки для паливних карток у літрах, тому що за суттю механізм передачі палива такий самий, як і в разі використання талонів.А от гривнева картка має іншу природу. Адже при перерахуванні коштів суб’єкту господарювання – емітенту паливної картки у гривнях заборгованість залишається саме гривнева. Тому використовувати проміжний субрахунок 203/карт немає потреби. Адже визначення об’єму та ціни палива відбувається саме в момент заправки.

Раді допомогти, звертайтесь ще!