Заголовок тимчасово відсутній

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону № 2136 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20/conv#n43 у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення). Тобто це не обов'язок, а право роботодавця, і лише при умові, що працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення). В такому випадку можлива відмова у наданні відпустки саме в цей період, на який працівник написав заяву, а також за потребою роботодавця щорічну відпустку працівника можна буде поділити на частини будь-якої тривалості (але норма, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів, залишається). При цьому графік все рівно складається, і коригується відповідно до виробничої ситуації.

Роботодавець не може відмовити працівникам, які не залучені до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, у наданні відпусток, надання яких здійснюється в обов’язковому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону №2136 у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Але в такому випадку роботодавець має обгрунтувати причини такого обмеження.

Раді допомогти, звертайтесь ще!