Заголовок тимчасово відсутній

Фактичні витрати палива на виконання транспортної роботи збільшуються в умовах експлуатації, що включають здійснення великої кількості зупинок і фаз розгону-вибігу-гальмування на одиницю шляху, підвищений опір коченню (неякісне дорожнє покриття, дороги зі щебеню (гравію), ґрунтові дороги тощо), горбистий рельєф місцевості.

Визначений суб’єктом порядок встановлення та використання норм витрат палива на виконання транспортної роботи рекомендується затвердити наказом (розпорядженням) суб’єкта. Рекомендовано диференційоване використання норм витрат палива на виконання транспортної роботи залежно від умов здійснення перевезень і технологічного рівня (паливної економічності) рухомого складу та відповідно до фактичних потреб.

Суб’єкт на підставі аналізу причин відхилень фактичних витрат палива, що можуть змінюватися у часі або за певних умов, від встановлених ним нормативних витрат може змінювати встановлені нормативні витрати відповідно до зміни умов експлуатації, або, у разі потреби, вживати заходів для усунення причин збільшення фактичної витрати палива понад встановлену суб’єктом нормативну витрату палива. Це дозволяє таким чином завчасно виявити й усунути технічні несправності автомобіля (обладнання) або вжити заходів щодо впровадження (дотримання водіями) безпечних та прийнятних економних методів керування транспортними засобами, забезпечення раціонального використання техніки тощо.

Норми витрат палива підвищуються у таких випадках:

1. Робота в холодну пору року. Залежно від фактичної температури повітря навколишнього середовища:

• від 0 С (включно) та до -5 С включно – до 2 %;


• нижче ніж -5 С та до -10 С включно – до 4 %;


• нижче ніж -10 С та до -15 С включно – до 6 %;


• нижче ніж -15 С та до -20 С включно – до 8 %;


• нижче ніж -20 С та до -25 С включно – до 10 %;


• нижче ніж -25 С – до 12 %.

2. Робота в гірській місцевості та/або на маршрутах з горбистим рельєфом.

3 Робота на дорогах зі складним планом (наявність в середньому на 1 км шляху більш ніж п’ять заокруглень радіусом менше ніж 40 м, тобто на 100 км шляху не менше ніж 501 поворот) – до 10 %. Цей коефіцієнт не застосовують під час роботи в умовах міста.

4 Робота в міських умовах: в межах міст, населених пунктах за наявності в них регульованих перехресть (світлофорів) та промислових зон (за потреби) – до 5 %; в межах міст Алчевськ, Біла Церква, Бровари, Вінниця, Горлівка, Кам‘янське, Євпаторія, Єнакієве, Житомир, Івано-Франківськ, Кам’янецьПодільський, Керч, Кропивницький, Краматорськ, Кременчук, Кривий Ріг, Лисичанськ, Луганськ, Луцьк, Макіївка, Маріуполь, Мелітополь, Миколаїв, Нікополь, Павлоград, Полтава, Рівне, Севастополь, Сєвєродонецьк, Сімферополь, Слов’янськ, Суми, Тернопіль, Ужгород, Херсон, Хмельницький, Черкаси, Чернігів, Чернівці, Ялта – до 10 %; в межах міст Дніпро, Донецьк, Запоріжжя, Київ, Львів, Одеса, Харків – до 15 %.

5 Робота, яка потребує частих зупинок (в середньому більше ніж одна зупинка на один кілометр пробігу), у тому числі технологічних зупинок, пов`язаних із завантаженням і розвантаженням, посадкою і висадкою пасажирів (маршрутні автобуси, обслуговування поштових скриньок, інкасація грошей, обслуговування хворих, інвалідів, клієнтів тощо), а також робота в напружених дорожніх умовах міст, пов‘язаних із частими зупинками дорожнього руху (зокрема, у центральних частинах міст), та поїздки на короткі відстані (до 5 км) з тривалими перервами між поїздками (одна година і більше) – до 10 %.

6 Під час виконання робіт, що потребують понижених швидкостей (до 20 км/год) у задовільних дорожніх умовах (перевезення великогабаритних, вибухонебезпечних, скляних, крихких та інших подібних вантажів, під час виконання сільськогосподарських робіт, робота кінознімальних і аналогічних спеціальних автомобілів, рух у колонах тощо, у заторах, у тому числі у час «пік», зокрема, у центральних частинах міст, у разі тимчасового ускладнення руху, обумовленого проведенням дорожніх ремонтних робіт тощо) – до 10 %.

Порядок застосування коригуючих коефіцієнтів, зазначених в підрозділі 3.1, рекомендується затвердити наказом (розпорядженням) суб’єкта.

Варто ознайомитись https://insat.org.ua/files/services/ldvpe/6/metod.pdf

Списання палива на підприємстві повинно бути обов’язково врегульовано внутрішніми наказами на підприємстві та підтверджено відповідними розрахунками. Для списання палива підприємство має розробити внутрішні документи, які встановлюватимуть норми його витрат з урахуванням усіх технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм й інших факторів.

Норми витрат палива, а також умови й порядок застосування коригуючих коефіцієнтів можуть бути затверджені наказом по підприємству. Водночас безпечніше буде, аби затверджені норми не надто відрізнялися від тих, що наведеними в «Методичних рекомендаціях з нормування витрат палива, електричної енергії, мастильних, інших експлуатаційних матеріалів автомобілями та технікою». Якщо ж фактичні витрати істотно відрізняються від установлених норм з урахуванням коригуючих коефіцієнтів, то доречно у внутрішніх документах обґрунтувати такі витрати й провести відповідний розрахунок щодо ефективності використання пального.

Раді допомогти, звертайтесь ще!