Заголовок тимчасово відсутній

не всі фахівці у сфері бухобліку вбачають у подібних ліцензіях НА. Загалом дискусії точаться навколо можливості ідентифікації такого об’єкта, контролю за ним та генерації безпосередньо ліцензією майбутніх економічних вигід.

Аргументами проти нематактивності ліцензії є такі тези:

• ліцензію неможливо відокремити від підприємства (наприклад, продати);


• право займатися операціями з паливом виникає не внаслідок договірних або інших юридичних відносин із державою, а внаслідок держрегулювання суспільних відносин;


• ліцензія є дозволом і сама по собі не генерує майбутніх економічних вигід;


• підприємство не може обмежити доступ інших компаній до майбутніх економвигід від певної ліцензованої діяльності, це прерогатива держави.

Загалом усі ці міркування дискусійні, вони допускають різні тлумачення, тому бухоблік ліцензій, у т.ч. і паливних, залежить від професійних суджень менеджменту компанії.

У разі якщо фахівці підприємства дійшли висновку, що ліцензія на пальне не відповідає визначенню та критеріям визнання НА, то щорічну плату за ліцензію відносять до витрат (п. 8 П(С)БО 8).

На підставі п. 7 П(С)БО 16 формування витрат здійснюють в один зі способів:

одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені;
у складі витрат звітного періоду, у якому вони були здійснені (якщо витрати неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду).
Отже, ми вважаємо, вартість ліцензії на пальне можна обліковувати у складі витрат майбутніх періодів на субрахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», а потім щомісяця списувати її вартість до витрат періоду (Дт 92). Або ж одразу під час отримання ліцензії відобразити її оплачену річну вартість у складі витрат періоду.

Підприємства, які керуються МСФЗ і не визнали ліцензію на пальне НА, включають видатки на її отримання до витрат у періоді їхнього понесення (§ 10 МСБО 38).

Раді допомогти, звертайтесь ще!