Заголовок тимчасово відсутній

Порядок обліку виробничих втрат, у тому числі браку у виробництві, кожне підприємство прописує в наказі про облікову політику, виходячи з особливостей своєї господарської діяльності. За підмогу в цьому питанні можна використовувати методрекомендації з обліку та собівартості в тих або інших галузях, затверджені відповідними міністерствами. Наприклад, підприємства промисловості можуть застосовувати правила кваліфікації та обліку браку, викладені в Методрекомендаціях, затверджених наказом Мінпромполітики від 09.07.07 р. № 373 (далі - Методрекомендації № 373).

У процесі виробництва продукції можливі втрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, деталей, готових виробів, які можна поділити на дві групи:

· технологічні втрати (пов’язані з технологією виробництва того або іншого продукту або зі станом обладнання). Наприклад, при запуску чергової партії сировини в перероблення втрати виникають за рахунок осідання частини сировини на внутрішніх деталях обладнання. Тобто технологічні втрати не є браком, а обліковуються як витрати на основне виробництво (Дт 23 «Виробництво») і повністю включаються до собівартості готової продукції;

· брак у виробництві.

Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли та роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам, не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на їх виправлення (пояснення до рахунка 24 «Брак у виробництві» з Інструкції, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291).

Підприємство може скласти акт про виявлений брак (повідомлення про брак, дефектний акт). Допустиме ведення відомостей, реєстрів, книг з обліку браку.

Собівартість внутрішнього невиправного (остаточного) браку при оприбуткуванні складається із прямих витрат (вартість сировини, зарплата, ЄСВ) і частини витрат на експлуатацію обладнання та ЗВВ. Усі ці витрати списуються в дебет рахунка 24 за нормами витрати відповідних статей.

Далі невиправний брак списується:

· до складу виробничої собівартості продукції (Дт 23), як інші прямі витрати (п. 14 П(С)БО 16), на той вид продукції, за якою допущено брак. Щоб уникнути завищення виробничої собівартості готової продукції, до неї включаються лише втрати від технічно неминучого браку;

· на витрати за непередбаченим браком (як наднормативні втрати), які не відносяться до складу виробничої собівартості конкретного виду продукції, а списуються на інші витрати згідно з обліковою політикою підприємства (Дт 91 «Загальновиробничі витрати» або 947 «Нестачі та втрати від псування цінностей»).

Якщо ж невиправний брак не ввійшов до собівартості готової продукції та не «покритий» продажною ціною реалізації продукції, доведеться нарахувати умовні податкові зобов’язання з ПДВ, тому що в цьому випадку досить проблематично довести зв’язок понесених витрат із госпдіяльністю підприємства (підстава – пп. «г» п. 198.5 ПК). Тоді доведеться не пізніше останнього дня звітного місяця, у якому списано брак, виписати зведену податкову накладну (далі – ПН) із типом причини «не видається покупцеві – 13» і зареєструвати її в ЄРПН протягом 20 календарних днів, що настають за днем її виписування (п. 201.10 ПК). Базою нарахування ПДВ буде вартість придбаної із ПДВ сировини (послуг) у складі собівартості браку (п. 189.1 ПК).

Раді допомогти, звертайтесь ще!