Заголовок тимчасово відсутній

Відповідно до положень ч.1 ст. 93 Земельного кодексу України  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n79 право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. За діючим законодавством слід розділяти момент укладення договору оренди та момент державної реєстрації права оренди, що за ним виникає, адже орендар має право користуватися земельною ділянкою виключно після державної реєстрації. Для державної реєстрації оренди землі, сторони (орендар та/або орендодавець) повинен звернутися до державних реєстраторів, визначених ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n107 а саме: нотаріус, інші державні реєстратори (виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, районних, районних у містах державних адміністрації). Очевидно, звертався орендодавець, тому і сам сплачував податки. Підприємство, яке виплачувало дохід фізособі не зможе показати сплачені податки фізособою в своєму додатку 4ДФ. В будь-якому випадку нотаріус інформує податкову через 4ДФ про угоди на користь фізосіб, але тільки в частині доходів на користь фізособи, без інформування про податки. Аби говорити більш детально про облік таких виплат та оподаткування у орендодавця, треба розуміти, цей платіж за набуття права постійного користування земельною ділянкою підприємство отримує як нематеріальний актив, чи це складова договору оренди. Враховуючи викладене, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб, для отримання більш конкретної відповіді з порушеного питання, доцільно звернутись з детальним описом ситуації та наданням копій документів для отримання індивідуальної податкової консультації . Раді допомогти, звертайтесь ще