Заголовок тимчасово відсутній

Доброго дня.
Підприємство приватної форми власності планує відрядити працівників в рамках виконання робіт за договором у відрядження в межах України.
Чи є обмеження по максимальному терміну відрядження для підприємств приватної форми власності?
чим крім наказу про відрядження і підписаним контрактом підтвердити перебування працівника у відрядженні, за умови того, що працівник до місця відрядження прибуває власним авто?
Дякую

ТК

Таїса, консультант

експерт

06.07.2023 | 10:09

Очікує відповідь

Ні, для комерційних підприємств обмежень по строку відрядження немає.

Максимальний строк закордонного відрядження 60 к.днів (і 30 – для відряджень по Україні) встановлено для бюджетних установ чи підприємств, установ, організацій, що фінансують з держбюджету. Це обмеження встановлює пункт 6 постанови КМУ «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 р. № 98 (zakon.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-п). Але ця постанова стосується працівників бюджетних установ і для комерційних підприємств її норми не обов’язкові.

Власне, як і Інструкція №59 (zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98), обов’язкова лише для бюджетників.

Тож, для комерційних підприємств граничної тривалості відряджень (у т.ч. закордонних) законодавством не встановлено.

Тому, керівництво комерційного підприємства може передбачити у внутрішньому положенні про службові відрядження будь-який строк закордонного відрядження (у т.ч. і більший за 30 к.днів, або взагалі не встановлювати конкретний строк). Головне – це чітко й детально прописати у внутрішньому положенні про службові відрядження.

Із 01.04.2023 р. фактична кількість днів перебування у відрядженні визначається згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні) – пп.170.9.1 ПКУ (zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17. Якщо таких документів не буде для підтвердження факту перебування працівника у відрядженні, виплачені добові потрібно оподаткувати ПДФО та ВЗ.

При цьому, факт перебування у відрядженні, на нашу думку, має підтверджувати двосторонній (посвідчення про відрядження, де є печатка приймаючої сторони, ТТН тощо), а не односторонній документ (наприклад, внутрішній звіт про відрядження, який складає сам відряджений працівник). У зв’язку з цим, радимо відновити практику використання посвідчень про відрядження, де будуть і печатка та підпис і роботодавця відрядженого працівника, і приймаючої сторони, що підтверджуватиме факт прибуття працівника у місце куди його відряджено.

Раді допомогти, звертайтесь ще!