Заголовок тимчасово відсутній

Дії працівника законні. Визначення сумісництва прописано в ст. 102-1 КЗпП, так, сумісництвом вважається виконання працівником, окрім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи, яка використовує найману працю. Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. З працівником-сумісником, навіть якщо він уже працює у вас за основним місцем роботи, обов’язково потрібно укласти трудовий договір. Такий договір має бути оформлений наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. В ньому зазначається посада та умови оплати праці працівника. Працівник пише заяву, в якій просить прийняти його на роботу за сумісництвом. На підставі заяви видається наказ про прийняття на роботу за сумісництвом. Трудовий договір щодо сумісництва, згідно зі статтею 23 КЗпП, може бути укладено:

- на невизначений термін (безстроковий);

- на певний строк, встановлений за угодою сторін;

- на час виконання певної роботи.

У постанові Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17 червня 2015 року № 413 передбачено подання роботодавцем повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної податкової служби до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором. Проте, ніде немає жодної згадки про необхідність подання сумісником трудової книжки чи довідки з основного місця роботи. Тому дії працівникам цілком законні. Раді допомогти, звертайтесь ще