Заголовок тимчасово відсутній

Оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі ― КЗпП), не допускається звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд унаслідок тимчасової непрацездатності) з ініціативи роботодавця. У ст. 38 КЗпП, яка регулює порядок звільнення з ініціативи працівника, відсутня заборона на звільнення працівника у період його перебування на лікарняному, аналогічна до тієї, що міститься у ст. 40 КЗпП. З огляду на це, що працівник може бути звільнений за власним бажанням у період тимчасової непрацездатності. Саме таку ж думку висловило і Міністерство соціальної політики України у своєму листі від 27.04.2012 № 70/06/186-12: «чинним законодавством не заборонене звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності за власним бажанням (ст. 38 КЗпП)». Також, фонд соціального страхування у листі від 15.05.2018 р. №2.4-15-1677 повідомляє, що звільнення під час відпустки по вагітності та пологах можливе, але лише за бажанням працівника відповідно до ст.38 КЗпП. Не дивлячись на те, що працівниця звільниться в період перебування її у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, допомога їй нараховувалася в період перебування з роботодавцем в трудових відносинах. Роботодавець зобов’язаний нарахувати їй допомогу «наперед», за усі 126 (140, 180) календарних днів відпустки та подати заяву-розрахунок до ПФУ. Сума допомоги по вагітності та пологах за частину відпустки, яка припадає на період після звільнення, перерахунку і поверненню не підлягає. Тобто утримувати і повертати допомогу не треба. Уся вона, у повному розмірі, за усі 126 (140, 180) календарних днів залишається жінці. Незважаючи на звільнення працівниці за власним бажанням, вона не зобов’язана повертати декретні за період після дати звільнення. Щодо зарахування відпустки по вагітності та пологах до стажу для щорічної основної відпустки, то зарахуйте період до звільнення працівниці. Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП, роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення , письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116 КЗпП) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Раді допомогти, звертайтесь ще