Заголовок тимчасово відсутній

Виплата зарплати не ставиться в залежність від фінансового стану підприємства. І ми в цьому переконалися з початком епідемії корона вірусу: або ти працюєш і платиш зарплату, або не працюєш і врегульовуєш відносини з працівниками в межах трудового законодавства (простій, відпустки, оформлення допомог по частковому безробіттю тощо). З цим самим ми стикнулися з початком повномасштабних бойових дій до появи Закону № 2136. Тому норма положення про те, що «виплата заробітної плати перш за все залежить від фінансового стану підприємства», вважаємо, буде неправомірною. Зверніть увагу на ст. 10 Закону № 2136 zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20 Навіть в умовах воєнного часу п. 1 і 2 встанволено, що «заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати». Але далі встановлено таке:

3. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.

4. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Тому максимум, що ми може прописати в колдоговір, це перефразовані норми ст. 10 Закону № 2136. Сам по собі факт існування форс-мажорних обставин не є підставою для звільнення сторін договору (в т.ч. трудового) від виконання обов’язків за договором. Треба довести, що неможливість виконання обов’язків зумовлена саме обставинами непереборної сили. Раді допомогти, звертайтесь ще