Заголовок тимчасово відсутній

Відповідь на запитання: Згідно зі статтею 127 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі та організації, де вони працюють, можуть провадитися за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

- для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок;

- для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати;

- для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості;

- на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування;

- при звільненні працівника до закінчення того робочого року, у рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених упунктах 3, 5, 6 статті 36 тапунктах 1, 2,5 статті 40 КЗпП України, а також при направленні на навчання та у зв’язку з переходом на пенсію;

- При відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації ( ст.136 КЗпП України).

Власник може видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку з дня виплати неправильно обчисленої суми. Для відрахування таких сум згода працівника не потрібна. Його заперечення також не можуть перешкоджати відрахуванню. Пропуск зазначеного строку означає неможливість не тільки видання наказу (розпорядження) про відрахування із заробітної плати, але й стягнення суми заборгованості працівника перед підприємством взагалі, оскільки власник у цьому випадку позбавлений права звернутися з позовом до суду. Якщо пропущено місячний термін для видання наказу про відрахування надмірно виплаченої суми, її можна утримати із заробітної плати працівника у наступних періодах тільки за наявності його згоди. Для цього працівник має написати відповідну заяву