Особливості звільнення працівника за прогул

Верховний Суд наголосив, що роботодавець обов’язково повинен скласти акт про відсутність працівника на роботі з поважних причин та вказати не лише дату, але й час. Якщо працівник не надасть, у тому числі суду, доказів поважності причин неявки на роботу, то вважатиметься, що він вчинив прогул

0

139

Працівник не з’явився на роботу 30.05.2022 та 31.05.2022. Роботодавцем були прийняті накази:


  1. від 30.05.2022 «Про оголошення догани»;
  2. від 31.05.2022 «Про припинення трудового договору».


Колишній працівник (позивач) оскаржив такі накази до суду та просив також поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01червня 2022 року по день поновлення на роботі.


Верховний Суд (далі – ВС) проаналізував приписи Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) та вказав на таке.


Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.


При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за  п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з  того, що передбаченим цією нормою прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і  більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Прогул це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що  підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.


Відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акта, тому він подається у довільній письмовій формі та підписується не менш ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано факт відсутності працівника на роботі протягом робочого дня.


Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в  день нез`явлення працівника на роботі. У таких документах обов`язково зазначаються не тільки дата, а й певний час відсутності працівника.


Після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з`ясувати, чим така відсутність була викликана. Для з`ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд може:


  1. зателефонувати працівнику або членам його родини;
  2. написати працівнику в доступні месенджери;
  3. надіслати листа на  особисту електронну скриньку;
  4. відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання;
  5. надіслати лист з  повідомленням про вручення з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності.


Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на  роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Вочевидь, на думку ВС, поважними причинами мають бути об`єктивні обставини, які безумовно перешкоджали працівнику з`явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.


ВС вказав, що правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.


Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений іншими належними доказами.


Роботодавець у цій судовій справі, склав акти від 30.05.2022 та від 31.05.2022 про те, що працівник був відсутній на робочому місці без поважних причин.


Судами було встановлено, що доказів поважності причин неявки на роботу позивачем не було надано. Тому суди у задоволені позову відмовили.


Джерело: постанова ВС від 15.10.2024 у справі №537/1348/22

0

139