Платник податків звернулась до суду з позовом до контролюючого органу (далі – відповідач), в якому просила визнати протиправною і скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) про несплату єдиного внеску, яка була прийнята виходячи із мінімальної величини бази нарахування єдиного внеску, як для особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність та отримує дохід від цієї діяльності.
На обґрунтування зазначених вимог позивач послався на те, що з 22.12.2016 по 13.12.2017 адвокатська діяльність позивача була зупинена, а тому у вказаний період вона була непрацюючою особою, та не отримувала доходу, відтак нарахування відповідачем єдиного внеску та винесення вимоги про сплату боргу є безпідставним.
Верховний Суд (далі – ВС) проаналізував приписи Податкового кодексу України, зокрема, пп. 14.1.226 п. 14.1 ст.14, Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та дійшов наступних висновків:
необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.
Таким чином, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Вказані обставини вказують на те, що поняття «зупинення» та «припинення» адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, а відтак дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов`язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, право позивача на заняття адвокатською діяльністю було зупинене на підставі заяви позивача. Про прийняття вказаного рішення платник податків повідомила відповідача, адже подала до контролюючого органу заяву про зняття з обліку як платника єдиного внеску, з підтверджуючими документами.
Таким чином, оскільки з 22.12.2016 позивач не здійснювала адвокатської діяльності та не отримувала доходу від такої діяльності, про що відповідач був проінформований, оскільки не мала усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, обов`язок сплати єдиного внеску, як самозайнятої особи у платника був відсутній.