Оподаткування доходів за кордоном: питання для українських громадян

Громадянка, яка залишається податковим резидентом України, має декларувати в Україні іноземні доходи та потенційно доплачувати податки; банк запитує про доходи за кордоном через вимоги фінмоніторингу й CRS, а не як «ініціатор перевірки», але надані відповіді можуть стати підставою для інтересу ДПС у майбутньому. Відповідати в анкеті слід правдиво, а потреба у деклараціях та сплаті податків в Україні залежить від того, чи вона фактично втратила статус податкового резидента України.

Обґрунтування

1. Резидентство визначає, чи потрібно декларувати й платити податки в Україні. Податковим резидентом України є фізична особа, яка має місце проживання в Україні, а за наявності житла і там, і за кордоном — та, у кого центр життєвих інтересів в Україні; якщо це встановити неможливо, застосовують критерій 183 днів, а в крайньому випадку — громадянство, при цьому реєстрація як ФОП або наявність бізнесу/майна в Україні є сильною ознакою резидентства (пп. 14.1.213 Податкового кодексу України). Якщо вона не має в Україні житла, бізнесу, сім’ї, основних економічних зв’язків і фактично живе та працює в Італії, є підстави вважати, що центр її життєвих інтересів перемістився за кордон, але формального простого «автоматичного» виходу з резидентства немає, і податкова за замовчуванням вважає громадян-резидентами, поки інше не доведено.

2. Обов’язок декларувати іноземні доходи резидентом. Якщо вона лишається податковим резидентом України, то її зарплата й дохід італійського ФОП вважаються іноземними доходами резидента, включаються до загального річного оподатковуваного доходу і декларуються з оподаткуванням ПДФО 18% та військовим збором 5% (для доходів починаючи з 2025 року) за правилами оподаткування іноземних доходів (п. 170.11 Податкового кодексу України). При цьому ПДФО, сплачений в Італії, може бути зарахований у зменшення українського ПДФО в межах, передбачених Конвенцією між Україною й Італією (стаття 24 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу між Україною та Італією, Конвенція між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу…). Військовий збір зменшити за рахунок податків, сплачених в Італії, не можна.

3. Коли іноземні доходи в Україні не декларуються. Якщо за фактичними обставинами вона може довести, що стала податковим резидентом Італії й не є резидентом України за каскадом критеріїв (відсутність житла, сім’ї, бізнесу, основних економічних зв’язків в Україні, довгострокове проживання та оподаткування в Італії), тоді українські норми про оподаткування світового доходу резидента й ст. 170.11 ПКУ не повинні до неї застосовуватися, і її іноземні доходи в Україні не декларуються. Однак чіткого адміністративного механізму «підтвердження нерезидентства» в законі немає, і податкові органи зазвичай розглядають такі кейси індивідуально, орієнтуючись на ті ж критерії, закріплені в пп. 14.1.213 ПКУ.

4. Навіщо банку питання про закордонні доходи і як це пов’язано з ДПС. Українські банки зобов’язані збирати від клієнтів інформацію про податковий статус, у тому числі про доходи за кордоном і податкові номери інших держав, у межах фінансового моніторингу та міжнародного автоматичного обміну податковою інформацією (CRS). Такі анкети не є безпосереднім податковим запитом, але надані в них дані можуть бути передані податковим органам та використані ДПС для звірки з деклараціями й ініціювання запитів чи перевірок згідно з загальними нормами ПКУ про контроль за оподаткуванням доходів резидентів (Податковий кодекс України). Подання недостовірної інформації банку, зокрема щодо податкового резидентства, може спричинити банківський комплаєнс-ризик (блокування рахунків, розірвання договору) і штрафи за податковим законодавством України.

5. Що робити практично. Правильно й безпечно: 1) чесно відповісти банку, що вона отримує доходи за кордоном; 2) проаналізувати власний податковий статус за критеріями пп. 14.1.213 ПКУ і за потреби зібрати докази резидентства Італії (сертифікат резидентства, договори оренди/власності житла, дані про сім’ю, місце роботи та сплату податків; 3) якщо резидентство України зберігається — подавати щороку декларацію про майновий стан і доходи та застосовувати механізм заліку італійського податку за ст. 24 згаданої Конвенції; 4) якщо вважає себе нерезидентом України — бути готовою обґрунтувати це у випадку запиту ДПС, бажано за участі податкового консультанта, щоб мінімізувати ризик донарахувань.

Зважене ставлення до свого резидентського статусу і правдиві відповіді банку допоможуть уникнути більших ризиків у майбутньому, ніж формальне замовчування іноземних доходів.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?