План дій підприємства щодо виплати компенсації за відпустку

Такий «план» є порушенням трудового законодавства: компенсацію за відпустку потрібно виплатити в день звільнення (або наступного дня після вимоги), а відсутність коштів або «відсутні реквізити картки» не звільняють від обов’язку виплати і тягнуть ризик середнього заробітку за затримку та штрафів.

Обґрунтування

1. Компенсацію при звільненні треба виплатити повністю і не можна «перенести» через брак коштів. У разі звільнення працівнику обов’язково виплачують грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток та «дитячої» відпустки, перелік є вичерпним і не містить винятку «немає грошей» ч. 1 ст. 24 Закону про відпустки. Так само при звільненні компенсація підлягає виплаті за всі роки, а не лише за поточний період, і умови, що погіршують це право, є недійсними за КЗпП.

2. Строк виплати при звільненні жорстко визначений, і «гратися» реквізитами картки не можна. При звільненні всі суми, що належать працівникові (включно з компенсацією), виплачуються в день звільнення, а якщо він у цей день не працював – не пізніше наступного дня після його вимоги про розрахунок ст. 116 Кодексу законів про працю України. Вимога працівника «поки не перераховувати на картку» не скасовує обов’язку роботодавця провести фактичну виплату у визначений строк будь-яким законним способом (готівкою, на раніше відому картку, інший рахунок, поштовий переказ за згодою).

3. Воєнний стан і відсутність коштів не дають права не платити компенсацію. Закон про організацію трудових відносин у воєнний час прямо підтверджує, що при звільненні під час воєнного стану виплачується грошова компенсація відповідно до ст. 24 Закону про відпустки ч. 1 ст. 12 Закону №2136-IX. Фінансові труднощі або відсутність коштів не є підставою для невиплати, що додатково підкреслюється у роз’ясненнях Держпраці та КЗпП.

4. За затримку розрахунку роботодавець має сплатити середній заробіток за час затримки. Якщо належні при звільненні суми не виплачені у строки, визначені ст. 116 КЗпП, при відсутності спору про розмір, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців ст. 117 КЗпП. Тобто чим довше ви «чекаєте, поки з’являться кошти», тим більшу суму середнього заробітку доведеться додатково виплатити.

5. Можливі штрафи й відповідальність при перевірці чи зверненні працівника. Невчасний або неповний розрахунок при звільненні може спричинити: фінансові санкції за порушення трудового законодавства (штрафи в розмірах, передбачених ст. 265 КЗпП) та адміністративну відповідальність посадових осіб (штрафи за порушення строків та повноти виплат), якщо порушення виявить Держпраці або працівник звернеться до суду, при цьому обов’язок сплатити середній заробіток за затримку зберігається незалежно від штрафів.

Найменш ризиковий шлях для підприємства – якнайшвидше знайти можливість фактично виплатити компенсацію та уникати штучних схем із «відсутністю реквізитів», адже вони не знімають ані обов’язку платити, ані відповідальності за затримку.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?