Коригування фінансового результату: нараховані відсотки по позиках

Коригувати фінрезультат за податком на прибуток на суму нарахованих, але не сплачених на кінець періоду відсотків за позикою від резидента‑КІФ не потрібно; ризик зняття таких витрат при перевірці пов’язаний не з фактом несплати, а з можливими претензіями до ділової мети, ринковості ставки та реальності операції.

Обґрунтування

1. Різниць щодо відсотків за позиками від резидентів (у т.ч. КІФ) ПКУ не встановлює. Для процентів діє спеціальний «тонка капіталізація»‑механізм за п. 140.1–140.3 Податкового кодексу України, який поширюється лише на боргові зобов’язання перед нерезидентами. У матеріалі щодо заповнення декларації прямо зазначено, що коригування за п. 140.2 роблять за відсотками, нарахованими нерезидентам, якщо перевищено 3,5‑кратний поріг заборгованості, а також як розраховується гранична сума та рядок 3.1.1 додатка РІ. Для відсотків за позиками від резидента‑фонду різниці не застосовуються, тому вони повністю впливають на об’єкт оподаткування через бухоблік.

2. Нараховані відсотки від КІФ формують витрати за правилами бухобліку, незалежно від факту сплати. У матеріалі про позики від КІФ зазначено, що підприємство‑позичальник визнає відсоткові витрати за загальними правилами НП(С)БО 31 «Фінансові витрати», і якщо КІФ – резидент України, то такі витрати в повній сумі враховуються при формуванні фінансового результату до оподаткування для розрахунку податку на прибуток. Факт оплати відсотків наприкінці року не є умовою для включення їх до витрат, якщо вони належно нараховані й підтверджені договором.

3. Податкова може оскаржувати витрати не через несплату, а через «ділову мету» та ринковість ставки. Податкові органи визнають, що ПКУ не містить спеціальних коригувань по відсотках за позиками від резидентів, тому такі операції відображаються за правилами бухобліку. Водночас у матеріалі про позики від КІФ наголошено: податківці пильно аналізують ставку за позикою від пов’язаного КІФ, її ринковість та економічну доцільність; ставлять під сумнів ділову мету, якщо позика виглядає як інструмент мінімізації податку на прибуток. У наведеній судовій справі ДПС намагалася зняти відсоткові витрати, мотивуючи відсутністю ділової мети й тим, що позичальник мав власні кошти, а залучення позики від пов’язаної КУА використовувалось для створення від’ємного об’єкта оподаткування. Сам по собі факт, що відсотки за рік не сплачені, може посилити аргументи ДПС про фіктивність чи безекономічність операції, але не є окремою підставою для автоматичного виключення витрат.

4. Висновок щодо ваших двох запитань.
   • Коригувати фінансовий результат до оподаткування тільки через те, що відсотки на кінець періоду не сплачені, не потрібно, якщо мова про позику від резидента‑КІФ та немає підстав для застосування різниць за п. 140.1–140.3 до нерезидентів.
   • Податкова формально не має норми, яка прямо зобов’язує «знімати» невиплачені відсотки від резидента, але при перевірці може намагатися виключити їх із витрат, якщо доводитиме відсутність ділової мети, завищеність ставки чи нереальність самої позики.

За наявності реального кредитування, обґрунтованої ділової мети та документального підтвердження договірних умов нараховані, але не сплачені відсотки від КІФ залишаються у витратах і не коригуються за податком на прибуток.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?