Вимоги до реєстрації платником ПДВ для іноземного ТОВ

ТОВ не зобов’язане реєструватися платником ПДВ, оскільки надання консультацій з питань комерційної діяльності та керування нерезидентам не є об’єктом оподаткування ПДВ (місце постачання — за межами України), а такі обсяги не включаються до ліміту в 1 000 000 грн.

Відповідно до п. 181.1 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n4401 обов’язкова реєстрація платником ПДВ виникає, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 1 000 000 грн (без урахування ПДВ). До цього обсягу включаються операції за ставками 20%, 7%, 14%, 0% та звільнені від оподаткування.

Операції, які не є об’єктом оподаткування, до розрахунку не включаються.

Згідно з пп. «б» п. 185.1 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n4483 об'єктом оподаткування є лише ті операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до ст. 186 ПКУ.

Для консультаційних послуг та послуг із надання консультацій з питань комерційної діяльності та керування діє спеціальне правило. Відповідно до пп. «в» п. 186.3 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n4496 місцем постачання консультаційних послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання, або — у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання.

Оскільки замовниками є іноземні громадяни та іноземні компанії (нерезиденти), місце постачання зазначених послуг розташоване за межами митної території України. Відповідно, такі операції взагалі не є об’єктом оподаткування ПДВ, їхній обсяг (навіть за перевищення 1 000 000 грн) не бере участі в розрахунку обов'язкового критерію реєстрації платником ПДВ за п. 181.1 ПКУ. За відсутності інших операцій, місце яких розташоване в Україні, обов'язку реєструватися платником ПДВ у ТОВ немає.

Що стосується статуту, то його слід оновити.

З 17 червня 2018 року діє Закон України № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Відповідно до п. 3 глави VIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону положення старих статутів застосовуються виключно в частині, що відповідає чинному законодавству.

Статут 2011 року базувався на положеннях Закону України «Про господарські товариства» та Господарського кодексу України (який втратив чинність). У ньому, скоріш за все, прописано кворум 50% або 60% для зборів, порядок виходу учасника з виплатою частки за старими правилами, відсутні сучасні механізми щодо значних правочинів (ст. 44 Закону № 2275-VIII), правочинів із заінтересованістю (ст. 45 Закону № 2275-VIII), корпоративних договорів тощо.

За наявності невідповідностей положення старого статуту вважаються недійсними, що створює значні ризики блокування банками валютних операцій, ускладнень під час аудиту, розподілу дивідендів на користь німецького засновника, нотаріального посвідчення угод або судових спорів між учасниками.

Рекомендується прийняти рішення загальних зборів учасників та затвердити статут у новій редакції згідно з вимогами Закону № 2275-VIII.

Раді допомогти, звертайтесь ще!