Передача банківської інформації в іноземні установи: важливі нюанси

Банк в Україні передаватиме дані до Німеччини лише тоді, коли за процедурами CRS така фізична особа ідентифікується як податковий резидент Німеччини (або має ознаки приналежності до Німеччини), а між Україною та Німеччиною діє автоматичний обмін за CRS; сам факт тимчасового перебування за §24 німецького закону не є достатньою підставою без податкового резидентства чи “німецьких” ознак рахунку.

Обґрунтування

1. Передача інформації за CRS базується на податковому резидентстві, а не просто на місці перебування. Оновлений стандарт CRS спрямований на автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки податкових резидентів інших юрисдикцій, а доповнення до CRS MCAA лише розширює обсяг такої інформації, але не змінює базовий принцип – обмін йде за країною податкового резидентства власника рахунку.

2. Банк застосовує процедури належної перевірки для виявлення іноземного резидентства. Відповідно до Порядку застосування CRS, для існуючих рахунків фізичних осіб банк перевіряє свої електронні бази на наявність “ознак приналежності”, зокрема:

   • поточна поштова адреса або адреса проживання у відповідній юрисдикції;
   • один або більше телефонних номерів у цій юрисдикції і жодного українського;
   • постійні інструкції щодо переказу коштів на рахунок, що обслуговується в цій юрисдикції;
   • чинна довіреність або повноваження з правом підпису для особи з адресою в цій юрисдикції;
   • “hold mail” або “in-care-of” адреса у відповідній юрисдикції.
     За наявності такої ознаки банк повинен розглядати особу як податкового резидента відповідної держави, якщо не виконуються винятки щодо наданих документів самостійної оцінки та документальних доказів резидентства в іншій країні, передбачені Порядком обробки рахунків фізичних осіб за CRS, затвердженим наказом № z1090-23.

3. Якщо особа підтвердила резидентство України і не має “німецьких” ознак, обміну до Німеччини не буде. Якщо за результатами перевірки банк не виявив жодної ознаки приналежності до іншої юрисдикції, він не зобов’язаний здійснювати додаткові дії і не відносить рахунок до підзвітних для цієї юрисдикції. У такому разі інформація про рахунок не потрапить в автоматичний обмін із Німеччиною, навіть якщо особа тимчасово перебуває там за §24, але податковим резидентом Німеччини не є і не має зазначених ознак.

4. Навіть при наявності “німецьких” ознак особа може підтвердити, що вона не резидент Німеччини. Якщо банк виявив, наприклад, німецьку адресу або телефон, але отримує від власника рахунку декларацію про резидентство (self‑certification), де не зазначена Німеччина, і документальний доказ резидентства в Україні, а також підтвердження, що особа не підлягає звітуванню, банк має право не вважати її резидентом Німеччини і не відносити рахунок до підзвітних для Німеччини згідно з винятками, передбаченими Порядком за CRS.

Остаточне рішення про передачу даних приймається банком виходячи з того, чи ідентифіковано особу як податкового резидента Німеччини або чи має вона ознаки, за якими рахунок стає підзвітним для цієї країни.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?