Кваліфікаційні вимоги до посади механіка: освіта та курси

Для посади «механік» у сфері вантажних автоперевезень зазвичай достатньо професійно‑технічної або принаймні середньої освіти й (або) профтехнавчання, а за наявності достатнього практичного досвіду працівника можна як виняток призначити механіком і без формальної технічної освіти — за рішенням атестаційної комісії, зокрема після проходження відповідних курсів чи стажування.

Обґрунтування

1. Які кваліфікаційні вимоги до посади механіка. Для близьких до механіка посад у сфері обслуговування автотранспорту (механік, слюсар‑ремонтник, слюсар з ремонту колісних ТЗ) кваліфікаційні вимоги передбачають:

   • базову або повну загальну середню освіту;
   • або професійну (професійно‑технічну) освіту за відповідною професією;
   • практичний досвід виконання робіт з техобслуговування та ремонту техніки.
     Професійна (професійно‑технічна) освіта дає змогу здобути професію та кваліфікацію для такої роботи відповідно до Закону про профтехосвіту, де визначено, що професійна освіта забезпечує первинну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників за професіями виробничої сфери і сфери послуг, включно з автотранспортом (Закон № 103/98‑вр).

2. Чи можна прийняти на посаду механіка без технічної освіти. За загальним правилом працівник має відповідати кваліфікаційним вимогам (освіта + стаж), але пункт 11 «Загальних положень» Випуску 1 ДКХП дозволяє виняток: особу без потрібної освіти або стажу, але з достатнім практичним досвідом, можна призначити на посаду за рекомендацією атестаційної комісії, якщо вона успішно виконує всі покладені обов’язки (наказ Мінпраці № 336). Це дає змогу оформити механіком досвідченого працівника, навіть якщо в нього немає формального «технічного» диплома, за умови належного документування рішення атестаційної комісії.

3. Чи можуть бути замість технічної освіти курси / профнавчання. Професійне навчання працівників може здійснюватися не тільки у формі повної професійно‑технічної освіти, а й як:

   • курсове навчання (у навчальних класах, лабораторіях);
   • індивідуальне навчання на робочому місці під керівництвом кваліфікованих робітників‑інструкторів.
     Такі форми прямо передбачені для набуття робітничих професій Законом про професійний розвиток працівників, де визначено, що професійне навчання за робітничими професіями забезпечується шляхом курсового та індивідуального навчання за затвердженими навчальними планами і програмами (Закон № 4312‑17). Крім того, Закон про профтехосвіту дозволяє первинну підготовку, перепідготовку й підвищення кваліфікації робітників у закладах профтехосвіти, тобто працівник може пройти відповідні курси (первинна підготовка, перепідготовка або підвищення кваліфікації) і здобути професію чи розширити кваліфікацію (Закон № 103/98‑вр).

4. Які саме курси доречні для працівника‑механіка. З урахуванням норм про професійну (професійно‑технічну) освіту та професійне навчання доцільно обирати програми, що:

   • дають професію (наприклад, «слюсар з ремонту колісних транспортних засобів», «слюсар‑ремонтник», «механік з ремонту автотранспорту») у закладах профтехосвіти;
   • або програми перепідготовки / підвищення кваліфікації за цими ж або близькими професіями на базі ліцензованих центрів профнавчання підприємств, які працюють за типовими навчальними планами і програмами, розробленими відповідно до вимог статті 8 Закону про професійний розвиток працівників (Закон № 4312‑17).
     За результатами такого навчання працівник отримує документ (свідоцтво, сертифікат, посвідчення), який роботодавець може використати як підтвердження професійної підготовки при прийнятті на посаду механіка разом з висновком атестаційної комісії за згаданим пунктом 11 ДКХП.

Для безпечного оформлення механіком працівника без технічного диплома поєднайте професійні курси або стажування з рішенням атестаційної комісії про відповідність кандидата посаді.