ЄСВ на відшкодування витрат: чи є додатковим благом

Частково так, додаткове благо для цілей ПДФО не завжди означає базу для ЄСВ: все залежить від того, чи входить виплата до фонду оплати праці або прямо віднесена до «неЄСВ» виплат.

Обґрунтування

1. Коли додаткові виплати працівникам стають базою для ЄСВ Виплата є об’єктом ЄСВ, якщо вона входить до фонду оплати праці як основна/додаткова зарплата чи інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Це випливає з базового визначення бази нарахування для роботодавців у абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ. Для деталізації використовується Інструкція зі статистики заробітної плати, у якій, зокрема, прямо вказано, що вартість путівок працівникам і членам їх сімей входить до фонду оплати праці як інші заохочувальні та компенсаційні виплати, а отже, на такі «блага» ЄСВ нараховується.

2. Витрати, що прямо не є фондом оплати праці і не обкладаються ЄСВ Частина виплат, які часто розглядають як «додаткові блага» з позиції ПДФО, не є фондом оплати праці та не потрапляють до бази ЄСВ, якщо:

• їх прямо віднесено в Інструкції зі статистики до виплат, що не є фондом оплати праці (наприклад, разова матдопомога «за сімейними обставинами», на поховання, на народження дитини тощо, визначені у п. 3.31 і 3.4 Інструкції);
• їх включено до Переліку видів виплат, на які не нараховується ЄСВ, затвердженого постановою КМУ від 22.12.2010 №1170, зокрема витрати на відрядження в межах норм, а також добові, проїзд, проживання та інші визначені там компенсації. На такі виплати ЄСВ не нараховується, навіть якщо для ПДФО частина з них може кваліфікуватися як додаткове благо.

3. Компенсації за підзвітними сумами і «надміру витрачені» кошти

1. Якщо працівник підтверджує витрати первинними документами й вони відповідають правилам відрядження/підзвіту, то відшкодування таких витрат не є фондом оплати праці і, відповідно, не є базою для ЄСВ (витрати на відрядження прямо виведені за межі ФОП і ЄСВ).
2. Якщо компенсація працівнику за авансовим звітом не підтверджена документами або перевищує встановлені строки/норми та розцінюється як надміру витрачені кошти, вона визнається оподатковуваним доходом з ПДФО (з «натуральним» коефіцієнтом) і військовим збором. При цьому, якщо така виплата за своїм змістом класифікується як інша індивідуальна виплата працівнику, що входить до фонду оплати праці за Інструкцією зі статистики, то вона стає базою для ЄСВ на підставі того ж абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ.

4. Безготівкові оплати банком за працівників (харчування, сервіси, послуги) Якщо банк або роботодавець оплачує послуги, якими користується певне коло працівників (наприклад, харчування, абонементи, додаткові сервіси), і ці витрати:

• персоніфіковані або можуть бути розподілені між конкретними працівниками;
• за змістом відповідають іншим заохочувальним/компенсаційним виплатам, передбаченим Інструкцією зі статистики як фонд оплати праці (зокрема, харчування працівників, що включене до інших заохочувальних та компенсаційних виплат);
  то вони формують дохід працівника у негрошовій формі, який є базою для ЄСВ у розмірі його номінальної вартості без «натурального» коефіцієнта, оскільки Закон про ЄСВ не передбачає застосування коефіцієнта до негрошових доходів.

Ризики та нюанси:
Якщо виплата/оплачене благо не потрапляє до переліку «неЄСВ» і формально не виведене з фонду оплати праці Інструкцією, податківці, як правило, наполягатимуть на нарахуванні ЄСВ, навіть якщо для ПДФО це додаткове благо, а не «зарплата» в побутовому розумінні.

Коректна відповідь на ваше питання залежить від конкретного виду виплати чи блага та його класифікації щодо фонду оплати праці і «переліку неЄСВ».