Розподіл витрат на технологічні втрати між суборендарями електроенергії

Ні, коректно розподіляти вартість цих 1000 кВт·год як частку витрат на технологічні втрати можливо лише разом із розподілом самого обсягу втрат між усіма споживачами мереж на прозорій та зафіксованій у договорах методиці, а не як «безоб’ємну» доплату до вартості їх фактичного споживання.

Обґрунтування

1. Технологічні втрати мають обліковуватися як окремий обсяг електроенергії. Обсяг електричної енергії основного споживача та субспоживачів визначається з урахуванням втрат електроенергії, пов’язаних зі спільним використанням технологічних мереж основного споживача, причому втрати додаються або віднімаються як окремий обсяг при розрахунку споживання кожного учасника відповідно до схеми приєднання вузлів обліку (п. 5.9.1–5.9.3 Кодексу комерційного обліку електричної енергії). Це означає, що технологічні втрати мають бути не лише «вартісною надбавкою», а й розподіленим у кВт·год обсягом між основним споживачем і субспоживачами за обраною методикою.

2. Методика розрахунку та розподілу втрат повинна бути визначена та прозора. Для власників технологічних мереж Кодекс передбачає, що величина технологічних втрат визначається оператором системи або ППКО розрахунковим шляхом за методичними рекомендаціями з урахуванням схеми електропостачання, а порядок розрахунків і розподілу втрат та їх значення мають бути відображені в договорах про передачу/розподіл електроенергії (п. 5.9.7–5.9.9 Кодексу комерційного обліку електричної енергії). За аналогією, якщо ТОВ як власник внутрішніх мереж розподіляє втрати між суборендарями, воно має закріпити в договорах суборенди або окремих угодах: порядок визначення обсягу технологічних втрат, принцип розподілу між усіма користувачами мереж (пропорційно обсягам відбору, потужності, площі тощо), а також те, що до індивідуального споживання суборендаря додається його частка технологічних втрат.

3. Розподіл лише «вартості» без розподілу обсягу спотворює комерційний облік. Кодекс комерційного обліку оперує категоріями обсягів електроенергії (кВт·год), а не просто грошових сум, і вимагає, щоб баланс у технологічних мережах складався за обсягами з урахуванням втрат (п. 5.9.4 Кодексу комерційного обліку електричної енергії). Якщо суборендарям до їх показань лічильників не додається відповідна частка втрат у кВт·год, а розподіляється лише вартість «зайвих» 1000 кВт·год, це призводить до того, що: загальний розподілений обсяг у суборендарів + ТОВ у кВт·год не дорівнює обсягу за вузлом комерційного обліку; частина витрат на електроенергію стає для суборендарів необґрунтованою «надбавкою», яка не прив’язана до їх обсягу споживання, що може бути оскаржено як невиправданий платіж.

4. Цивільно-правова свобода сторін не скасовує вимог до коректного обліку. Сторони договору дійсно вільні визначати порядок компенсації комунальних витрат, зокрема електроенергії, і можуть передбачити компенсацію витрат на утримання мереж та технологічні втрати в складі орендної плати або окремим платежем (ст. 627 Цивільного кодексу України). Але така домовленість не повинна суперечити спеціальним вимогам щодо організації комерційного обліку та складення балансу електричної енергії у технологічних мережах. Тому економічно і юридично безпечнішим є варіант, коли: обсяг 1000 кВт·год визначається як сумарні технологічні втрати; цей обсяг розподіляється між усіма споживачами мереж (ТОВ і суборендарями) за обраним критерієм; до показань кожного суборендаря додається його частка втрат у кВт·год, і вже до скоригованого обсягу застосовується договірний тариф.

Ризики та нюанси: якщо ви будете розподіляти лише вартість 1000 кВт·год без відображення відповідних обсягів у кВт·год у розрахунках суборендарів, це може кваліфікуватися як непрозоре формування ціни послуги та порушення вимог до організації комерційного обліку в мережах власника, що підвищує ризики претензій як від контрагентів, так і з боку енергетичного регулятора.

Найбільш безпечним є договірний механізм, за яким технологічні втрати розподіляються між усіма користувачами мереж у вигляді додаткового обсягу кВт·год з подальшим нарахуванням вартості за тим самим тарифом.