Штрафи за запізнення сплати податків та виплати зарплати готівкою

За прострочення сплати ПДФО і військового збору на 2 дні ФОПу як податковому агенту загрожує фінансовий штраф 5–10% від суми боргу плюс пеня, але «заднім числом» оформлювати відпустку без збереження зарплати, щоб приховати факт прострочення, ризиковано й не знімає відповідальності за вже допущене порушення.

Обґрунтування

За несвоєчасну сплату ПДФО та військового збору застосовують фінансовий штраф та пеню. Податкові агенти відповідають за своєчасне перерахування ПДФО і ВЗ до бюджету. За порушення строків сплати ПДФО передбачено штраф у відсотках від суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, із прогресією залежно від повторюваності порушень, а також пеню за кожен день прострочення. Це прямо випливає з норм щодо відповідальності податкових агентів за несвоєчасну сплату ПДФО та порядку нарахування пені за прострочення сплати податкових зобов’язань ст. 125-1 ПКУ, п. 129.1, 129.4 ПКУ.

Розмір санкцій залежить від суми податку та того, чи буде кваліфіковано порушення як умисне. Базово за несвоєчасну сплату передбачаються 10% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, з можливим підвищенням до 25–75% у разі умисності та повторюваності, плюс пеня з 91-го дня прострочення для самостійно задекларованих зобов’язань або раніше для донарахованих. Ці правила закріплені у таблиці відповідальності податкових агентів за несплату або несвоєчасну сплату ПДФО та у загальних нормах про початок нарахування пені ст. 125-1 ПКУ, п. 129.1, 129.4 ПКУ.

Факт одноразової затримки на 2 дні без значного боргу зазвичай не тягне максимальних штрафів, але формально порушення є. Податкова визначає вид і розмір фінансової відповідальності виходячи зі строку прострочення, суми зобов’язання та наявності / відсутності умислу. Коротке, одиничне порушення з невеликою сумою зазвичай розцінюють як неумисне і застосовують нижчу ставку штрафу, проте повністю уникнути відповідальності лише через «малу» затримку норми не дозволяють ст. 125-1 ПКУ.

Оформлення відпустки без збереження зарплати «заднім числом» не скасовує вже здійснені нарахування і виплати та може створити додаткові ризики. Відпустка без збереження зарплати можлива лише за заявою працівника та наказом роботодавця, причому тривалість і підстави чітко регламентовані законом. Підміна вже відпрацьованого й оплаченого часу оформленою «заднім числом» неоплачуваною відпусткою розходиться з фактичними трудовими відносинами, може бути розцінена як спроба ухилення від сплати податків і створює ризики як за трудовим законодавством, так і за податковим статтями 25, 26 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР, статтею 12 Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ.

Коригувати звітність слід правдиво, відображаючи фактичні нарахування і дати сплати податків, а не змінюючи заднім числом характер трудових відносин. Закон прямо не дозволяє уникати штрафів шляхом «переоформлення» відпрацьованого часу у відпустку без збереження зарплати. Навпаки, коректно подані уточнюючі розрахунки з правдивими даними зменшують ризик кваліфікації порушення як умисного і дозволяють обмежити санкції лише тими, що прямо передбачені за несвоєчасну сплату ПДФО / ВЗ ст. 125-1 ПКУ, п. 129.1, 129.4 ПКУ.

Підсумок: ризик штрафу за 2-денну затримку сплати податків є, але він менший, ніж ризик від спроби «замаскувати» порушення фіктивною відпусткою без збереження зарплати.