Нарахування зарплати працівникам з неповним робочим тижнем: нюанси

Для працівників з неповним робочим тижнем зарплату нараховують пропорційно фактично відпрацьованому часу від повного місячного окладу, а аванс можна встановити фіксованою сумою або у відсотку до окладу за умови, що він не менший за оплату фактично відпрацьованого часу за 1–15 число, а решту доплачувати при остаточному розрахунку за місяць.

Обґрунтування

Оплата при неповному робочому часі. Неповний робочий день або неповний робочий тиждень встановлюється за угодою між працівником і роботодавцем, а оплата праці при цьому провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Це прямо передбачено ч.1 ст. 56 КЗпП, тож при окладі працівника зарплату за місяць визначають, виходячи з повного окладу та фактично відпрацьованих годин або днів за його індивідуальним графіком. ст. 56 КЗпП

Як рахувати місячну зарплату при вашому графіку. Найпростіше взяти повний місячний оклад за посадою, поділити на норму робочого часу для повної зайнятості у цьому місяці (години або дні) і помножити на фактично відпрацьовані години (або дні) працівника за його графіком. Такий підхід відповідає принципу «оплата пропорційно відпрацьованому часу» для неповного робочого часу. ст. 56 КЗпП

Варіант із «часткою ставки». Другий допустимий підхід – одразу визначити частку штатної одиниці (наприклад 0,5) як відношення годин за індивідуальним графіком до 40 годин на тиждень, встановити оклад = повний оклад × ця частка, і виплачувати його повністю за умови відпрацювання всіх днів/годин за цим графіком у місяці, а при відсутностях – пропорційно відпрацьованим дням. Це теж реалізація вимоги про оплату пропорційно відпрацьованому часу. ст. 56 КЗпП

Аванс: дозволені способи. Зарплата має виплачуватись не рідше двох разів на місяць і за першу половину місяця (1–15 число) роботодавець зобов’язаний виплатити не менше, ніж оплату за фактично відпрацьований час, виходячи з окладу (тарифної ставки). ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю ч. 3 ст. 115 КЗпП

Фіксований аванс можливий з обмеженням. Закон не забороняє встановлювати аванс у вигляді фіксованої суми або фіксованого відсотка до окладу, але за умови, що в кожному конкретному місяці ця фіксована сума не буде меншою за оплату фактично відпрацьованого часу за першу половину місяця. Якщо фіксований аванс у якомусь місяці менший за «мінімально гарантувану» суму за 1–15 число, це порушення. ч. 3 ст. 115 КЗпП

Доплата різниці при зарплаті за місяць. Остаточну зарплату за місяць визначають уже за фактичним місячним відпрацюванням і повним окладом. Сума, що залишилася після віднімання виплаченого авансу, видається як зарплата за другу половину місяця. Такий порядок – нормальний: аванс не є самостійною оплатою, а лише частиною місячної зарплати, решту доплачують у кінці місяця. ст. 115 КЗпП

Важливість закріплення способу розрахунку. Щоб уникнути претензій, обраний спосіб нарахування зарплати працівникам із неповним робочим часом і порядок визначення авансу доцільно прямо прописати в положенні про оплату праці чи іншому локальному акті, однаково для всіх працівників відповідної категорії. Це забезпечить прозорість і єдиний підхід до розрахунків.

Підсумок: для ваших працівників із графіками «чт–сб по 8 год» і «сб 8 год + ср–пт по 4 год» зарплату слід визначати від повного окладу пропорційно їх фактичним годинам за місяць або через частку ставки, а аванс можна фіксувати сумою чи відсотком тільки за умови, що він завжди покриває не менше вартості відпрацьованого часу за 1–15 число.