Чи потрібно укладати додаткові угоди щодо обліку ПДВ

Ваш аудитор правий у тому сенсі, що договірне оформлення порядку розрахунків та ідентифікації платежів є критично важливим для уникнення конфліктів. Однак термін «порушення» тут стосується не стільки бухгалтерського обліку, скільки ризику неправильного визначення дати виникнення податкових зобов'язань (ПЗ).

Згідно з п. 187.1 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n4528 податкові зобов'язання виникають за правилом «першої події»: або на дату зарахування коштів, або на дату відвантаження товарів (підписання акта).

Якщо у вас з одним покупцем укладено один великий «рамковий» договір, але оплати та відвантаження йдуть за різними рахунками чи специфікаціями, виникає питання: як зараховувати оплату.

Варіант А (без ДУ): Часто трактують усі платежі в межах одного договору як «загальний котел». Якщо покупець платить за «Рахунком №2», а у вас є борг за «Рахунком №1», можуть вимагати зарахувати ці кошти в рахунок погашення старого боргу (перша подія — оплата за договором), що змінить вашу черговість виписки податкових накладних (ПН).
Варіант Б (з ДУ): Якщо в договорі або ДУ чітко прописано, що «кожна партія товару/послуга за окремим рахунком є окремим об'єктом для нарахування ПДВ», то оплата за конкретним рахунком не може бути перекинута на інший борг. Це легалізує ваш метод обліку в розрізі рахунків.

Сама по собі відсутність такої умови в договорі не є порушенням ведення обліку. Проте вона робить вашу позицію вразливою під час перевірки. А саме може бути заявлено, що ви неправильно визначили «першу подію», оскільки не мали права ділити один договір на окремі рахунки без відповідної умови в самому договорі. Наслідок — штрафи за несвоєчасну реєстрацію ПН або заниження ПЗ.

ТОбто, аудитор правий з точки зору мінімізації податкових ризиків. Без такої умови в договорі ваш метод обліку ПДВ «в розрізі рахунків» є вашим внутрішнім рішенням, яке може бути оскаржене як таке, що суперечить принципу «першої події» за договором у цілому.

Раді допомогти, звертайтесь ще!