Вирішення питання заборгованостей з Росією після 24.02.2022 року

Можна списати коли спливе строк позивної давності

Безнадійна дебіторська заборгованість - це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності (п. 4 НП(С)БО 10).Ви списуєте в бухгалтерському обліку заборгованість на витрати, якщо є впевненість про непогашення або минув строк позивної давності. Строки позовної давності тривалістю у три роки за ст. 257 ЦКУ були продовжені на період карантину та воєнного стану, але з 03.09.2025 р. їхній перебіг відновився. Тому списати безнадійну заборгованість за строками позовної давності буде юридично необґрунтованим. По Вашій заборгованості від 24.02.2022 перебіг строку давності почався тільки з 04.09.2025 року. Наявність непогашеного боргу, навіть тривалий час, не означає автоматичної підстави для його списання. Дебіторська заборгованість залишається активом, поки підприємство очікує, що її погасить контрагент, незалежно від того, чи відбувається це фактично.

Згідно з пп. 2 п. 17 постанови Правління НБУ “Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану” від 24.02.2022 р. № 18 уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції, учасником яких є юридична або фізична особа, котра має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) у російській федерації або в республіці білорусь. Сам факт воєнного стану та обмежень НБУ не свідчить про автоматичну втрату права вимоги. Ви можете наприклад подати до суду, але це буде переривання строку позивної давності.

Окремою підставою для визнання заборгованості безнадійною може бути неможливість її стягнення через форс-мажорні обставини. Відповідно до пп. 14.1.11 ПКУ такими можуть бути обставини непереборної сили, підтверджені належним чином. Однак самі по собі валютні обмеження, встановлені постановою НБУ №18, не означають автоматичного виникнення форс-мажору саме для конкретного договору. Для цього необхідно, щоб зовнішньоекономічний контракт містив відповідні положення щодо форс-мажору, порядку підтвердження таких обставин та наслідків їх настання. Підтвердження форс-мажорних обставин здійснюється Торгово-промисловою палатою України відповідно до ст. 14-1 Закону №671/97-ВР. Лише за наявності підтвердних документів та виконання умов договору підприємство може обґрунтовано дійти висновку про неможливість стягнення боргу та визнати таку дебіторську заборгованість безнадійною. У податковому обліку платники податку на прибуток, які застосовують податкові різниці, мають враховувати вимоги п. 139.2 ПКУ.

Кредиторська заборгованість перед контрагентом з рф, що виникла до 24.02.2022 у вигляді отриманої передоплати за товар, не може бути автоматично списана лише через неможливість здійснення експорту або проведення розрахунків під час воєнного стану. Для її списання необхідна наявність підстав, передбачених законодавством.

Згідно п. 1 Постанови №187 Для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв’язку з військовою агресією російської федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: 1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов’язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов’язані з державою-агресором): громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації.
Водночас зазначені обмеження мають регуляторний характер і самі по собі не є підставою для припинення чи списання кредиторської заборгованості.

Кредиторська заборгованість може бути списана лише за наявності ознак безнадійності, визначених пп. 14.1.11 ПКУ. Однією з таких ознак є сплив строку позовної давності. Однак під час дії воєнного стану перебіг строків позовної давності зупинявся відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ.

Окремо слід враховувати можливість примусового вилучення права вимоги як активу осіб, пов’язаних із державою-агресором, на підставі рішень РНБО, введених у дію указами Президента України. Лише у разі наявності відповідного рішення та застосування спеціального механізму може виникнути підстава для припинення такого зобов’язання. За відсутності відповідних рішень самостійне визнання заборгованості припиненою. Існує ймовірність, що такі заборгованості будуть стягнуті на покриття боргів за дебіторською заборгованістю або націоналізовані. Наразі немає чітких законодавчих механізмів та норм, тому поки така заборгованість повинна облікуватися у підприємства.

Якщо строк позовної давності не сплив, форс-мажор не підтверджений, а рішення про примусове вилучення права вимоги відсутнє, така кредиторська заборгованість повинна продовжувати обліковуватись у складі зобов’язань підприємства.

Раді допомогти, звертайтесь ще!