Безоплатна передача відходів: податкові ризики та вимоги для підприємства

Так, незворотні відходи можна передавати іншому підприємству для утилізації, але це слід оформлювати не як безоплатну передачу товару, а як передачу відходів у межах отримання послуги з їх видалення або утилізації.

Оскільки йдеться про біологічні відходи, зокрема шкаралупу, завмерлі ембріони, загиблих курчат, їх потрібно передавати суб’єкту, який має право здійснювати відповідні операції з такими відходами. За ст. 13 Закону України «Про управління відходами» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#Text утворювачі відходів зобов’язані передавати їх суб’єктам господарювання у сфері управління відходами протягом одного року з моменту утворення. Для цього потрібно укласти договір зі спеціалізованим підприємством. Якщо такі відходи належать до небезпечних або потребують спеціальної утилізації як біологічні відходи, у контрагента має бути відповідна ліцензія або дозвіл. Передачу слід підтверджувати актом приймання-передачі відходів або накладною. Також підприємство має вести облік відходів за обсягом, кодом і найменуванням відповідно до ст. 47 Закону України «Про управління відходами».

Однак, за сучасною позицією податкової служби, у разі утворення небезпечних відходів , навіть якщо надалі вони передаються на утилізацію - за сам факт утоврення а таичасового розміщення вже потрібно нарахувати та сплатити екологічний податок та подавати декларацію.

Як зазначено в консультації ДПС https://cv.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/987982.html ПКУ не покладає обов’язки платника Екологічного податку, зокрема, на таких суб’єктів господарювання, у господарській діяльності яких існує період, у якому окремі види (класи) відходів розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання виключно у якості вторинної сировини (п. 240.5 ст. 240 ПКУ), тобто розміщення таких відходів, для яких існують технології, виробничо-технологічні та(або) економічні передумови утилізації або переробки в Україні.
Тому, в даному випадку важливо розрізняти «безоплатну передачу як постачання товару» та «передачу на утилізацію як отримання безоплатної послуги. З точки зору екологічного податку було б безпечніше, якби такі відходи все ж мали мінімальну цінність як вторинна сировина (наприклад як оснона для переролбки на добриво) та передавалися саме як вторинна сировина за мінімальну плату.

Якщо це передача на переробку як незворотніх відзодів- тобо отримання послуги -тут є два ризики: необхідно, щоб підприємство , якому передаються такі відходи, мало відповідні ліцензії https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1278-2023-%D0%BF#Text і другий ризик - виникнення обов'язків щодо екологічног податку саме у вашог підпиємства через тимчасове зберіганння до передачі відходів, які є незворотними (не є вторинною сировиною)

У бухгалтерському обліку незворотні відходи не визнаються активом, якщо від них не очікується отримання економічних вигід. Однак, в даному випадку, якщо підприємство , якому передаюься відзоди, не має ліцензіїї на упрвління відзодами, а переробляє це як вторинну сировину - то на мій погляд більш логічний та доцільний шлях оприбуоквувати такі відходи за мінімальною вартістю як вторинну сировину, та продавати за симовлічною вартістю, а не безоплатно. Дт209 Кт746 оприбуткувати за мінімлаьною справедливою варітстю, Дт943Кт209, Дт361Кт712, Дт712Кт6412 продати (передати за симовлючну ціну

Якщо підприємство не планує продавати їх як вторинну сировину, оприбутковувати такі відходи на рахунок 209 не потрібно. Витрати на послуги стороннього підприємства з утилізації відображаються у складі інших операційних витрат на субрахунку 949. Але, нагадуємо, має бути ліцензія у підприємства, що приймає на утилізацію, та можливе виникнення екологічного податку.

Раді допомогти, звертайтесь ще!